Шоубіз без кордонів. Як російська культура досі просувається в Україні (уточнено)

Оновлення: до переліку медіа, які публікують новини російського шоубізнесу, додано видання “Главред” та видалено NV.

У травні 2025 року блогерка Олена Мандзюк звинуватила блогерку Анну Алхім у просуванні російської мови, пісень на широку аудиторію, навіть пригадала, що Алхім у 2020 році захопливо сказала, що Путін – “красунчик”. До звинувачень Мандзюк також приєднався ветеран війни Олександр Будько (Терен), який звернувся зі скаргою до СБУ на Анну Алхім. Згодом уже на ютуб-шоу Раміни блогерки Мандзюк та Алхім вирішували конфлікт щодо мовного скандалу та нетолерування російської культури в Україні.

Російські співаки досить часто посідають перші місця в рейтингу українських чартів стрімінгових платформ, таких як YouTube та Spotify. До речі, деякі виконавці в рейтингу підтримують війну та публічно донатять на армію РФ. Російської культури так багато в Україні, що лише поодинокі підрахунки журналістів та дослідників свідчать: українці тільки за два роки своїми переглядами російських ютуберів та прослуховуваннями музики через стрімінгові платформи подарували російському бюджету $5 млн. Крім того, дослідники ІМІ раніше фіксували, що українці продовжують вмикати дітям “Маша та Ведмідь”, де агресивно пропагується російська культура та традиції.

Тим часом українські медіа продовжують поширювати новини про “хороших рускіх”, путіністів і ностальгувати за радянськими “улюбленцями” та навіть робити огляд їхніх могил. За даними моніторингу Інституту масової інформації (ІМІ), 12 із 20 найпопулярніших медіа продовжують публікувати новини, які стосуються російського шоубізнесу: УНІАН, Oboz.ua, “Кореспондент”, Новини.live, ТСН, “24 канал”, РБК-Україна, “Главком”, “Фокус”, “Гордон”, Telegraf, Glavred.

“Огидні путіністи” проти “хороших рускіх”

Українські стрічки новин перенасичені новинами про російський шоубіз. У стрічках рясніють згадки про прихильників війни, так званих путіністів, а також є згадки про “хороших рускіх”, які начебто прихильні до України. Насправді вони продовжують жити своє життя, а сама Україна чи війна немає жодного стосунку до них. Утім, у новинному хаосі українські медіа люблять принагідно нагадувати, що “хороші рускі” підтримують Україну, начебто щоб злити росіян, хоча це насправді лише фантазія для додаткового клікбейту.

Скриншот ІМІ з новини на “Главкомі”

Наявність текстів про всіляких російських селебріті вирощує нейтральне ставлення або ж прихильність до російської культури, яка знову майорить у новинних стрічках українських  популярних медіа.

До прикладу, в стрічці новин про шоубіз на сайті “Главком” таблоїдний контент без жодної інформаційної цінності, не розбитий новинами про українських зірок шоубізу або ж іноземних.

Скриншот ІМІ зі стрічки новин “Главкому”

Забивання стрічки “старими знайомими обличчями” росіян – це не випадковість, а радше відсутність чіткої редакційної політики щодо висвітлення росіян. Редакції в такому разі навіть негативними новинами легітимізують присутність росіян у наших стрічках новин та повертають практику, коли росшоубіз був домінатніший в українському просторі, ніж наші українські зірки.

• “Єфремов не п'є і пересів з авто на самокат: чим зайнятий артист після колонії” (Главред)
• “У путініста Кіркорова загорілася куртка просто під час концерту: момент потрапив на відео” (24 канал)
• “Усі думали, що Ані Лорак: хто насправді співав у популярній рекламі 2011 року (відео)” (Фокус)
• “Путіністу Кіркорову, який обгорів на концерті, стало гірше: росіян закликали молитися” (Обозреватель)
• “Не стримався: Тарзан потрапив у новий скандал після зустрічі з коханкою (відео)” (РБК Україна)
• “Молодий француз: у Агутіна і Варум сталися зміни в особистому житті” (Главред)

Російська культура та шоубізнес ніколи не були поза війною, вони є частиною путінської пропаганди. Це інструмент впливу на маси, який, окрім просування “руского міра”, також активно підтримує війну, робить концерти на підтримку “СВО”, гастролює новоокупованими регіонами з “благодійними” концертами, донатить на армію РФ та внаслідок отримує державні нагороди. Крім того, такі селебріті також можуть просувати російські наративи про “один народ” та вплив Заходу на Україну. Навіть якщо українська редакція критикує чи вживає в новинах слова “путініст” чи “зрадниця”, ці тексти однаково залишаються в українському культурному просторі. Такий контент відтворює таблоїдні практики про зірок шоубізу та змушує ностальгувати за довоєнним періодом, спонукаючи аудиторію емоційно взаємодіями з контентом.

Не оминали редакції також новин про “хороших рускіх”. Класично, що лідером за кількістю згадок було подружжя Алли Пугачової та Максима Галкіна. До прикладу, редакція УНІАН так захопилася контентом, що після першого постингу матеріалу, який набрав 8 тисяч переглядів, вирішили дати новині другий шанс і наступного дня запустили цю саму новину з іншим заголовком та отримати вже 27 тисяч переглядів. Така стратегія свідчить про те, що редакція використовує росіян та їхні позитивні інфоприводи, щоб залучити більше трафіку.

Скриншоти ІМІ із сайту УНІАН

Крім того, редакція УНІАН на початку тексту акцентує на підтримці України та тому, що Галкін відреагував на удар росіян по Сумах, хоча дві новини стосувались іншої теми та присвячені Пугачовій, їхній сімʼї та зовнішньому вигляду артистки. Такий прихильний емоційний текст про підтримку України та добрі родинні стосунки начебто дає зелене світло для редакцій публікувати матеріали про росіян, адже редакція першочергово згадує, що ці відомі росіяни прихильні до України.

Личинки російського шоубізу

Клікбейтні “невістки”, “жирні діти” та інші ноунейм-родичі російських селебріті є досить частими інфоприводами для новин. Такі гібридні розважальні тексти, які часто замасковані під начебто критику або ж осуд російських зірок шоубізу, часто перемикають увагу на низькоякісний контент про російських артистів.

У таких текстах немає розслідування чи викриття, зазвичай цей контент має інфоприводи, які стосуються життя, хвороб, нещасних випадків чи успіхів таких дітей. Так аудиторія стає залученою до “родинного контенту” росіян. Розмивається розуміння, що батьки цих дітей можуть підтримувати війну і відверто ненавидіти українців.

• “Плачуть соціальні служби: Тодоренко показала, як жорстоко виховує дітей” (Главред)
• “14-річна донька Ані Лорак зробила пластичну операцію” (УНІАН)
• “Співає “блатні” пісні та нарікає на американців: Лоліта показала підрослу дочку з психічним розладом, яку вивезла з Києва в 2022 році” (Обозреватель)
• “Невістка Наташі Корольової показалася після операції – що з нею сталося” (Главред)

На прикладі одного з текстів про дітей та родину російських зірок шоубізу видно, що, окрім перетягування уваги на росіян, українські редакції також порушують журналістські стандарти – відокремлення фактів від коментарів. У разі коли журналісти фантазують на власний розсуд, як погладшали дорослі діти “путіністів”, для читачів ефект ненависті чи осуду в такий  спосіб не працює. 

Скриншот ІМІ з матеріалу “Главреда” про російський шоубіз

Такі тексти радше не журналістика, а перехід на образи та намагання дегуманізувати росіян. Саме в такий спосіб працюють росіяни, коли намагаються створювати геноциду риторику проти українців. Публікації з образами чи кепкуваннями про зовнішність або поведінку членів родини російських селебріті ніяким чином не повпливає на їхнє життя, на рішення щодо підтримки війни чи моральний стан, а лише може додати аргументів для росіян, що українські медіа ображають російських дітей. До речі, в росіян це один з улюблених наративів – розповідати, що українці знущаються з дітей, до прикладу відомий випадок про “розіп'ятого хлопчика”.

Нав'язування ностальгії та “совєцкоє качество” 

Не обійшлося без некрофілії та ностальгування за померлими росіянами. Так, українські медіа публікували інфоприводи щодо мертвих російсько-радянських акторів, робили огляд могил, складали рейтинг пам'ятників та вигадували інфоприводи, щоб тільки оживити згадки російського шоубізу. 

• “Пішла з життя відома радянська акторка” (Новини.live)
• “Померла відома радянська акторка: її запам’ятали за незвичною роллю у фільмі “Любов і голуби” (Telegraf)
• “Похований разом із молодим сином: як виглядає могила зірки радянського кіно Моргунова” (Telegraf)
• “Пророчі ролі: 5 радянських зірок, які повторили долю своїх персонажів у кіно” (РБК-Україна)

Коли українські редакції надалі готують новини про смерть російських акторів, вони не лише нагадують про минуле, а й також продовжують легітимізувати російську культуру, прямо не називаючи її і маскуючи під заголовками про радянських.

Радянська культура ніколи не була незалежною, вона завжди була орієнтована на російську культуру, де артисти, співаки навʼязувалися всім республікам як спільна ідентичність. У піснях, кінострічках завжди російська мова, російські наративи з мінімальним простором для інших національностей.

Ще один з феноменів української журналістики – робити огляд могил та пам'ятників легенд шоубізнесу. До речі, в редакції Telegraf навіть є спеціальний хештег, де вони збирають матеріали про могили відомих людей.

Так, редакція Telegraf двічі за два тижні написала огляд про могилу російського співака Йосифа Кобзона, який підтримував Путіна та окупацію українських територій. 

Скриншот ІМІ з матеріалів Telegraf 

Другому матеріалу – про те, що начебто біля пам'ятника Кобзону померла старша жінка, – передував детальний огляд могильної плити Кобзона з трьох ракурсів та навіть фото його тещі, і лише в останньому абзаці згадувалося, що неподалік могили померла росіянка. Щоправда, новина втратила свою актуальність ще два роки тому, адже жінка померла у квітні 2023 року. Такі тексти з неактуальними інфоприводами мають ознаки того, що редакція намагається штучно запустити інтерес до давно забутого героя заради клікбейтів та ще раз нагадати українцям про “легенди” російського шоубізнесу.

*Дослідження контенту проводилося з березня до липня 2025 року у 20 найпопулярніших   онлайн-медіа: “Українська  правда”, “Цензор”, “24 канал”, РБК-Україна, ТСН, “Кореспондент”, “Фокус”, УНІАН, NV, “Гордон”, “Главком”, “Еспресо”, “Обозреватель”, “Телеграф”, novyny.live, Liga.net, Glavred, ZN.ua, Радіо Свобода, Суспільне.