"Це було очевидним рішенням": журналістка з Волині два роки служить у Збройних силах України

Журналістка Центру журналістських розслідувань "Сила правди" Наталія Тарковська долучилася до Збройних сил України два роки тому. Зараз Наталія аналізує цивільне середовище, налагоджує взаємодію з представниками влади та громади в інтересах підрозділу. Займається організацією та координацією заходів, спрямованих на досягнення мети національного спротиву. До її роботи входить і організація соціальної підтримки військовослужбовців, які отримали поранення, а також сімей загиблих. 

Про свій шлях від журналістки до військовослужбовиці Наталія Тарковська розповіла представниці ІМІ у Волинській області. 

У Наталії вісім років досвіду роботи в медіа. Вона працювала в регіональних виданнях "Буг", The Sumy Post, "Панорама", Sumy Today і в Центрі журналістських розслідувань "Сила правди". У журналістику потрапила випадково, ще студенткою після розмови з друзями. Каже, так і відкрила своє я, де можна в повну силу застосувати загострене почуття справедливості та бажання про це говорити. 

У сім’ї Наталії всі військові. Тато загинув під час виконання службового завдання, коли їй було шість років. Мама вже 12-й рік служить у ЗСУ. Дядько віддав армії 25 років. Наталія каже, що мама не здивувалася її рішенню долучитися до ЗСУ. А от бабусі Наталія приблизно пів року не говорила, що вона вже в армії.

"Мені здається, що не знайшлося тієї людини, яка була б дуже здивована, коли дізналася про мою службу в ЗСУ. Можу припустити, знаючи мій характер, це було для всіх очевидним рішенням", – поділилася Наталія.  

Наталія каже, що служба в ЗСУ змінила її життя.

"Коли ти серед таких самих людей, які хочуть перемоги, це змінює і свідомість, і ставлення до стану речей. У мене своя інформаційна бульбашка, де ми всі шукаємо засоби, а не відмовки, чому не виходить виконати те чи інше завдання. Ми всі працюємо на результат, а не відсиджуємо свої роки й чекаємо, коли хтось розумніший, кращий, доросліший усе "порішає", – говорить вона. 

Наталка вважає, що зараз вона там, де максимально корисна для перемоги. Завдяки службі в ЗСУ по-іншому почала ставитися до життя.

"Головне – жити зараз, а не відкладати на потім. Це розуміння практично руйнує мій синдром відкладеного ідеального, як я думала колись, життя", – розповідає Наталія.

Знала, що буде повномасштабна війна

Медійниця готувалася до армії не лише фізично, а й морально: бігала на довгі дистанції, молилась, щоб бути в ресурсі серед людей.

"Я молюся не для того, щоб мені було добре, а для того, щоб бути доброю", – каже дівчина. 

Вона розповідає, що їй не доводилося стикатися з упередженим ставленням щодо неї в армії чи із сексизмом. А ще говорить, що відчувала – повномасштабна війна Росії проти України буде.  

"Це наче витало в повітрі, а потім, коли я почала працювати журналісткою, підтверджувалось очевидними фактами. Чесно кажучи, я чекала повномасштабної війни у 2021-му, але тоді стався коронавірус. Я все своє свідоме життя морально готувалася до війни. Не просто думала, а знала про це точно, мабуть, із самого дитинства. Мені снилася війна постійно", – розповідає вона.

Можливість аналізувати інформацію – найбільший меч

Війна допомогла зрозуміти журналістці й військовослужбовиці багато речей. Одна з них – важливість детоксу від соцмереж і новин.

"Можливість аналізувати інформацію – це найбільший мій меч. Для когось це чітке планування операцій або фізична форма, для мене – фільтрування інформації та розпізнавання фейків, можливість мислити критично. Це зберігає мій внутрішній стан цілісним. Єдність – найважливіше. Сенси – найважливіше. Саме тому Росія інформаційно по цьому б’є. Почитайте книгу "Броньований розум" Костянтина (Valde) Ульянова. Ви зрозумієте, про що я. Найперше, що необхідно нам усім запам’ятати, – війна почалася з інформаційної складової, а потім вийшла у фізичний простір танками та піхотою. Надзвичайно важливо свою інформаційну бульбашку формувати самостійно, не залежати від постійного потоку неперевіреної неструктурованої інформації", – говорить вона.

Тарковська читає новини й отримує інформацію з видань, які входять до так званого Білого списку Інституту масової інформації, і не формує свій світогляд з телеграм-каналів. 

"Зараз дуже важко залишатися сконцентрованим під голкою дофамінових свайпів, але взяла за правило споживати соцмережі 15 хвилин на день. Якщо хочу більше, роблю свій контент. Не виходить – чищу галерею в мобільному. Однаково це краще, ніж "їсти все сміття, що валяється" в стрічці новин", – додає вона. 

Захисниця каже, що їй хочеться, щоб було більше критичного аналізу та підсумків за роки війни. Наприклад, як це робить журналіст і телеведучий Данило Мокрик на своєму YouTube-каналі MokRec. 

Їй не вистачає аналізу інформаційних кампаній РФ, зокрема як вони вплинули на українське суспільство. Окрім цього, вона мріє, щоб людей навчили не вірити коментарям в інтернеті, розпізнавати ботів та створені штучним інтелектом сторінки, щоб люди дбали про інфогігієну та запроваджували такі уроки в школах. А ще хоче, аби було більше протидії російській дезінформації, щоб краще та більше працювала інформаційна оборона України проти Росії.

Військова наголошує, що задля збереження державності треба більше працювати з молоддю, щоб вона чітко розуміла її цінність.

Мая Голуб, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області