МКСК: В Україну з Німеччини повернули вісім унікальних видань XIX – початку XX століття

Міністерство закордонних справ України передало Міністерству культури та стратегічних комунікацій вісім друкованих видань німецькою мовою, що вийшли в 1830–1906 роках у друкарнях Берліна, Лейпцига, Штутгарта та Мюнхена. Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій (МКСК).

Книги добровільно повернула громадянка Німеччини Барбара Брейзах Посольству України у ФРН. Ці видання вивіз із України під час німецької окупації її батько. 

У майбутньому книги передадуть до державних бібліотечних фондів, зокрема Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.

“Ми щиро вдячні пані Барбарі Брейзах за цей шляхетний крок, а також дипломатам України за сприяння поверненню цих цінностей. Сьогоднішня подія є живим свідченням активної участі України в міжнародних договорах із повернення культурних надбань та протидії незаконному вивезенню спадщини. Вже найближчим часом до країни повернуться й інші цінні артефакти”, – зазначив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України Сергій Бєляєв.

Проректорка з науково-педагогічної діяльності (міжнародні зв’язки) Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ксенія Смирнова підкреслила символічність моменту.

“Цей жест є надзвичайно чутливим для відновлення нашої історії та формування підґрунтя для розвитку нових поколінь молоді”, – сказала Ксенія Смирнова.

Як зазначили в МКСК, видання стануть доступними для дослідників, науковців і громадськості, а також можуть бути використані у виставкових та наукових проєктах.

Як повідомляв ІМІ, у липні 2025 року до України повернули молитовну книгу “Требник” 1844 року з маргіналією (автографом) митрополита Шептицького.

15 травня 2025 року до Національного художнього музею України в Києві повернули незаконно вивезену нацистами під час Другої світової війни картину “Жіночий портрет” Владислава Галімського (1898).