Короткі новини та чуттєві інтерв’ю: як висвітлюють обміни полоненими черкаські медіа
Обміни військовополоненими – одна з важливих тем, що стала особливо актуальною для медійників у червні. Повернення наших додому – новина, що дає надію. З іншого боку, написання подібних матеріалів вимагає від журналістів особливої уважності, щоб не ретравматизувати самих героїв, а також їхніх рідних. У цьому матеріалі розбираємося, як медійники висвітлюють цю тему і якими правилами керуються.
Короткі повідомлення в соцмережах і на сайтах
Першим про повернення полонених додому здебільшого повідомляє президент України Володимир Зеленський. Цікаво, що, якщо раніше влада повідомляла точну кількість обміняних військових, останнім часом цю інформацію приховують з міркувань безпеки.
Ці новини національного масштабу з’являються і в черкаських медіа. Про черкасців, яких вдалося повернути, уже згодом інформує начальник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець. Зазвичай це лаконічне повідомлення з кількістю військових та інформацією про підрозділи, в яких вони проходили бойовий шлях. Часто інформацію від Табурця медійники беруть з телеграм-каналу посадовця.
“Ми намагаємося якомога оперативніше опублікувати замітку про обмін. Про це зазвичай першим повідомляє президент, покликаємося на нього. Також доповнюємо новину інформацією з Координаційного штабу. Далі “чатуємо” над соцмережами начальника ОВА, чекаємо на повідомлення з іменами звільнених черкасців. Публікуємо це окремою новиною, теж за лічені хвилини. Із часом у соцмережах можуть бути фото чи відео черкасців, зроблені під час обміну. Перевіряємо, чи справді то наші захисники, намагаємося встановити ім’я, прізвище. Якщо з інформацією все окей, тоді пишемо ще одну замітку”, – зазначає керівниця новинного відділу 18000 Вікторія Нянько.
Поїхати на обмін – місія можлива?
Журналістка “Суспільне Черкаси” Дарія Шевченко 6 червня поїхала на один з обмінів військовополоненими, щоб зробити звідти сюжет. Тоді додому повернулися семеро черкасців, а Дарія повернулася до Черкас з ексклюзивом.
Як розповіла кореспондентка в коментарі регіональній представниці Інституту масової інформації в Черкаській області, організувати знімання було непросто. Знадобилося чимало завчасних зусиль, щоб отримати дозвіл, зокрема погодження від Головного управління розвідки та Координаційного штабу. Про день та час виїзду журналістці повідомили за кілька годин. Ніяких деталей поїздки вона не знала. Після приїзду на місце Дарія шість годин чекала біля медзакладу, щоб зустріти звільнених військовослужбовців. Організація була довгою, проте саме знімання тривало приблизно 20 хвилин. Журналістка не спілкувалася зі звільненими довго, щоб не нашкодити. Сюжет Дарія знімала без оператора, на телефон.
“Можливість сказати хлопцям “вітаємо вдома” дуже цінна для мене. Цей сюжет – більше, ніж просто журналістська робота. Це історія про силу духу, про віру та надію, які не згасають навіть у найтемніші миті. Це можливість нагадати про тих, хто досі перебуває в полоні. Показати стійкість і любов до рідної землі звільнених з полону. І, якщо хоча б одна людина після перегляду сюжету замислиться про те, як вона може допомогти нашим захисникам, я вважатиму свою місію виконаною: і професійну, і людську”, – зазначає провідна кореспондентка “Суспільне Черкаси” Дарія Шевченко.
Історія черкасця, засудженого РФ до довічного ув’язнення
Нещодавно черкаське медіа “Вичерпно” опублікувало лонгрід про черкаського захисника, якого в Росії засудили до довічного ув’язнення. Це розповідь матері хлопця про його життя, службу і перебування в російському полоні. 31-річний Мирослав Чорномор – хореограф за фахом. У 2016 році отримав повістку на строкову службу і пішов служити. Після завершення служби він підписав контракт, а потім ще один. Востаннє мама бачила його у 2021 році, із квітня 2022-го – Мирослав в полоні.
Крім цієї історії, медіа також робило велике відеоінтерв’ю із захисником, який повернувся з полону. Також публікували історію координаторки уповноваженого з питань зниклих безвісти в Черкаській області Анни Донець, статтю про дівчину зниклого безвісти захисника, на повернення якого вона чекає.
“Тема обмінів дуже чутлива для нашої редакції. До її висвітлення завжди підходимо виважено. Насамперед висвітлюємо всі обміни, які подають офіційні джерела. Здебільшого робимо це у форматі інформаційних заміток, – говорить головна редакторка “Вичерпно” Анна Романенко. – Також готуємо великі історії. Кожна ретельно вивіряється і вичитується, адже ми розуміємо, що багато інформації ми не можемо опублікувати, щоб не нашкодити захиснику чи його побратимам, якщо йдеться про інтерв’ю зі звільненим з полону воїном”.
Інтерв’ю зі звільненими з полону: що варто врахувати?
Інтерв’ю – один з найпоширеніших форматів, у яких медійники розповідають історії звільнених з полону. Так, Zmi.ck.ua публікувало історію Анатолія Гладкого, який у 29 років пройшов не лише службу, а й російський полон. До зони бойових дій військовий потрапив у серпні 2022-го. Воював з окупантами на херсонському напрямку біля Нової Каховки. Під час прориву оборони противника на танках він разом з побратимами потрапив під ворожий обстріл. Там їх і взяли в полон.
“Найважливіше – максимально підготуватись, щоб розмова не була травматичною для героя матеріалу”, – ділиться думками про створення матеріалу головний редактор медіа Zmi.ck.ua Сергій Стасько.
Його підтримує і черкаська журналістка телеканалу “Інтер” Ірина Васюра. Про звільнених з полону вона розповідає в сюжетах теленовин. “Головне правило – не ретравматизувати людей, – зазначає Ірина. – Ми не розпитуємо детально про пережите, якщо людина не готова про це говорити. Ще питаю про їхні очікування від суспільства, що вважає доречним, а що ні у взаємодії цивільних і тих, хто повертається з полону”.
У висвітленні теми військовополонених “Суспільне Черкаси” насамперед керується етичними принципами, людяністю і повагою до родин та самих військових, зазначає шеф-редакторка телеканалу Ніна Волощук.
“Ми не публікуємо нічого, що може зашкодити самій людині чи її близьким, або поставити під загрозу майбутні обміни, – каже Ніна Волощук. – Уникаємо надмірної емоційності, сенсаційності, не показуємо деталей, які можуть травмувати. Завжди беремо дозвіл на інтерв’ю, даємо можливість відмовитися. І, головне, розповідаємо історії так, щоб не експлуатувати біль, а дати надію, підтримку й голос тим, кого часто не чують”.
Повернення тіл загиблих
Не менш чутлива тема – повернення тіл загиблих захисників. Здебільшого інформацію про це черкаські медіа передруковують з повідомлень офіційних органів влади. Водночас “Суспільне Черкаси” підготувало вже кілька сюжетів на цю тему. Зокрема, медіа висвітлювало, як на Черкащині працює Центр розшуку зниклих безвісти за особливих обставин та як в обласному бюро судово-медичної експертизи відбувається розпізнавання тіл захисників, у якому стані вони потрапляють до моргів після репатріаційних обмінів, а також як відбувається ідентифікація тіл полеглих захисників.
“Домовитися про такі зйомки складно, бо йдеться про дуже особистий і болісний процес для родин. Ми завжди підходимо до цього обережно, пояснюємо, що саме хочемо показати. Такі теми надзвичайно виснажливі морально. Найскладніше – зберігати баланс: показати правду, але не травмувати – ні героїв матеріалу, ні глядачів”, – зазначає Ніна Волощук.
Замість висновку
Черкаські медіа дуже чутливо ставляться до теми військовополонених. Крім офіційних повідомлень, журналісти намагаються показувати людські історії, які часто ховаються за сухою статистикою. Водночас роблять це обережно, щоб не зробити боляче військовим та їхнім рідним.
Єлєна Щепак, регіональна представниця Інституту масової інформації в Черкаській області
Help us be even more cool!
