Як медіа регулювати етичне ведення сторінок у соцмережах: погляд медіафахівчині

Через стрімкий розвиток штучного інтелекту та активне споживання українцями новин у цифровому середовищі для медіа питання етики в соцмережах стає ще важливішим. Адже ні законодавство, ні Кодекс етики українського журналіста не регулюють контенту медіа в соцмережах. Водночас випадки травматизації глядача чи клікбейтні зображення можна побачити в соцмережах навіть топових українських медіа. Як урегулювати SMM медіа і зберегти увагу та довіру аудиторії в сучасних реаліях? Відповіді на ці питання журналісти, редактори та SMM-фахівці шукали на вебінарі від регіонального хабу Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Кропивницький” спільно з медіафахівчинею, консультанткою і тренеркою для медіа і НУО Оленою Дуб.

Серед найпоширеніших етичних ризиків, що спостерігає фахівчиня в SMM медіа:

• ймовірна травматизація аудиторії через невдалий вибір фото, підводки, заголовка;
• порушення приватності;
• ризик поширення неперевіреної чи чутливої інформації (особливо в телеграм-каналах);
• маніпулятивна візуалізація, клікбейтні віжуали (ютуб);
• маніпуляції емоціями, надмірна експлуатація особистих трагедій;
• не досить продумана модерація коментарів;
• некоректна лексика під час “перепакування” і дистрибуції журналістських матеріалів;
• некоректне використання ШІ під час “перепакування” контенту;
• некоректне використання UGC (контенту від користувачів);
• публікація “новин” SMM-менеджерами чи адміністраторами на соціальних платформах “для оперативності” й зі спиранням на “допис у соцмережах” без верифікації.

Усе це потребує врегулювання, і про те, яким воно має бути, доцільно домовитися між собою самим медійникам, вважає Олена Дуб. Одним з рішень може бути спільно розроблений етичний кодекс SMM для медіа або будь-які інші політики, гайдлайни чи правила, які встановлять однакові стандарти під час створення і поширення контенту як журналістами, так і редакторами соцмереж. Укладання добровільної публічної етичної угоди між медіа може запропонувати однакову спільну  відповідальність і стандарти для всіх. А створення спільноти есемемників медіа допоможе знайти взаємопідтримку та сприятиме мережуванню для обговорення й вирішення проблемних кейсів. Серед іншого рішенням може бути впровадження вимоги щодо базової освіти (формальної чи неформальної) для есемемників у темах медіа та журналістських стандартів. Важливу роль відіграють і внутрішні політики медіа, з якими SMM-фахівцям варто бути ознайомленими.

Серед інших матеріалів, які можна було б додавати есемемникам для ознайомлення зараз, поки чітких норм не існує, медіафахівчиня радить: 

• Кодекс етики українського журналіста;
• лекція “Як етично інтерв'ювати дітей під час війни”;
• безоплатний курс для медійників;
• рекомендації для медійників та комунікаційників “Як розповідати про звільнення українців з російської неволі”;
• Рекомендації Комісії з журналістської етики про висвітлення поховань українських військових;
• посібник “Етика взаємодії та спілкування з ветеранами, ветеранками та близькими воїнів”.

Крім цього, можна послуговуватися рекомендаціями ІМІ щодо публікації травматичного контенту. 

Світлана Литвиненко, комунікаційниця Медіабази Кропивницький