Звіт по фокус-групах з журналістами та громадськими активістами південних та східних регіонів України

Мета: проведення дослідження медіаситуації та настроїв у журналістській та активістській спільноті 8-ми південних та східних регіонів України, виявлення актуальних проблем місцевої журналістики.

Обґрунтування методу дослідження: Для проведення даного дослідження були залучені два методи дослідження – фокус-групи та анкетування. Це зумовлено необхідністю дізнатися про ситуацію на медіаринку регіону, як з точки зору громадських активістів, так і отримати глибинні відповіді журналістів.  Анкетування активістів відбувалося перед фокус-груповою дискусією. Всі питання були відкриті, що допомогло одержати повні результати. Метод фокус-груп дозволив невимушено спілкуватися з медійниками, з метою визначення їхніх поглядів, ставлення до медійних проблем та до способів їх розв’язання. Метод фокус-груп відноситься до якісних методів збору інформації і базується на використанні ефекту групової динаміки, що і було головною метою під час проведення дослідження та дозволяло більш широко розкрити глибину та особливість проблем. Тільки завдяки груповій дискусії можна за короткий час (2–3 години) під керівництвом фахівця оперативно одержати глибинну інформацію. Метод полягає у фокусуванні уваги учасників на досліджуваній проблемі з метою визначити відношення до поставленої проблеми, з’ясувати мотивацію тих або інших дій учасників. При виборі методу дослідження важливо було отримати не тільки  відповіді на питання «Хто..?» і «Скільки ..?», що дозволяє соціологічне дослідження, а і  «Як саме..?» і «Чому..?», що можливо реалізувати тільки за допомогою фокус-груп. 

Модератор фокус-груп: Ірина Земляна, менеджерка з організації маркетингових досліджень (сертифікат Української асоціації маркетингу № КС 22/08-ОМД). 

Вхідні дані: протягом п’яти місяців (з жовтня 2015 року по лютий 2016 року) у 8-ми регіонах України (Харківська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області) було проведено комплексне дослідження проблем регіональних медіа. Загалом було опитано змішаним методом (анкетування та фокус-групове дослідження) 185 осіб. 114 журналістів та 71 активіст.  

Вступ

Перед фокус-групою з журналістами нами було проведено попереднє анкетування місцевих активістів, лідерів думок, молодих політиків, блогерів, фейсбукерів, митців та інших активних громадян регіонів, з метою оцінити їхнє ставлення до місцевих ЗМІ (71 анкета). Результати анкетування показали, що в усіх регіонах, де проводилися дослідження спостерігається тотальна недовіра до місцевих медіа та їхнього контенту. Споживачі інформації ставляться до неї критично, перевіряють та порівнюють. Як виявилося, місцеві громадські активісти більше довіряють місцевим лідерам думок, ніж пресі. Виключенням в деяких регіонах є Громадське телебачення. Його часто називають авторитетним ЗМІ, оскільки воно не має уособленого власника.

Учасники анкетування особливо наголошували на низькій якості новин, які продукують місцеві ЗМІ. Всі новини були досить поверхневими, було критично мало аналітичних новин. Громадські активісти з усіх досліджуваних регіонів вважають, що на більшість місцевих ЗМІ впливає власник і через це з’являються однобокі, заполітизовані новини. Джинсу та замовні матеріали назвали основним злом усіх ЗМІ у регіонах. Також відзначалися застарілість підходів у журналістів та низький рівень журналістської компетенції. З особливих проблем місцевої журналістики учасники опитування згадували тиск на ЗМІ з боку мера Харкова Геннадія Кернеса, велику кількість ЗМІ та роздутий медіаринок Одещини, нецільову подачу інформації в Запоріжжі, кругову поруку політиків та власників ЗМІ в Дніпропетровську, та монополізацію ЗМІ так званим «ахметівським холдингом» на Донеччині.

1. Загальні враження про місцевий медіаринок

Перенасиченість новинами

Журналісти в усіх досліджуваних регіонах одностайні у твердженні, що місцевий медійний ринок перенасичений новинами, але якісні, збалансовані та достовірні новини – це велика рідкість для цих регіонів. Приблизно третину контенту становлять новини кримінальної хроніки, і до половини припадає на передруки офіційних прес-релізів та джинсу.

«Спостерігається брак саме якісних новин, а не сухої констатації фактів чи новин одного абзацу з провокаційними заголовками» – сказав журналіст одного з онлайн-видань Дніпропетровська.

Джинса vs політична реклама

Місцеві ЗМІ, особливо у передвиборчий період, розміщують величезні об’єми джинси та немаркованої політичної агітації. Місцевому виборцю, щоб зрозуміти істину, потрібно читати інформацію з декількох джерел та знати хто є власником того чи іншого місцевого ЗМІ, оскільки його політичні уподобання впливають на те, як ЗМІ подають ту чи іншу інформацію. Журналістам також цікаво спостерігати, як медіа, що належать різним власникам, інтерпретують події в Україні та їхній вплив на життя регіону, а це, у свою чергу, впливає на настрої та погляди людей на місцях.

«Новини треба “вміти читати” щоб зрозуміти для чого вони написані та виокремити істину» – зазначив один з одеських журналістів, учасників фокус-групового дослідження.

Усі місцеві ЗМІ, що знаходяться в обласних центрах, пишуть тільки про життя самого міста і практично зовсім не висвітлюють новин із районів області.

Журналісти неокупованих регіонів Донеччини та Луганщини відчувають постійну нестачу інформації. Рівень їхньої комунікації з владою є досить низьким, а в деяких питаннях зовсім відсутній.

2. Як регіональні журналісти оцінюють рівень місцевих ЗМІ

Усі журналісти-учасники фокус-групового дослідження не довіряють місцевим ЗМІ свого регіону. Найчастіше, це пов’язано з гарною обізнаністю про ситуацію на медіаринку регіонів, та про вплив власників на контент. Цікаво, що недовіра до місцевих видань досить висока, але водночас медійники довіряють конкретним журналістам, особистостям, хоча вони можуть працювати у ЗМІ, яким довіряти не варто.

На сьогодні склалася така ситуація, що саме журналісти часто є джерелами інформації для інших журналістів. Через тиск та цензуру власників вони змушені ділитися інформацією з колегами, а не писати самим у своїх ЗМІ.

Сучасність та незалежність – основа довіри до ЗМІ

Аналізуючи видання-лідери досліджуваних регіонів, основою їхнього високого рейтингу серед журналістів виявилася іноваційність та сучасність підходів до журналістики. У низці регіонів, виданнями-лідерами за рівнем довіри виявилися ЗМІ незалежні від власника та ті, які вийшли на самоокупність. Самі журналісти називали ці дві ознаки фундаментальними підставами для довіри до ЗМІ.

Видання-лідери за рівнем довіри, визначені місцевими журналістами під час фокус-груп:

60% – 06452.ua – неокуповані території Луганської області;

65% – 0629.ua – неокуповані частини Донецької області;

80% – «Громадське. Дніпро» – Дніпропетровська область;

90% – 061.ua та «Громадське. Запоріжжя» – Запорізька область;

70% – МОСТ – Херсонська область;

90% – «Преступности.НЕТ» – Миколаївська область;

85% – «Думская» та «Таймер» – Одеська область;

95% – «Ху*вий Харьков» (паблік у facebook) – Харківська область.

«Жовта преса»

Аналіз контенту місцевих ЗМІ в усіх регіонах, у яких проводилося дослідження, показав, що в середньому для всіх регіонів, крім Одеси, співвідношення місцевих та загальноукраїнських новин тримається на рівні 78/22, де 78% – це місцеві новини, і 22% – це новини загальнонаціональної тематики (в Одесі кількість загальноукраїнських новин критично мала і становить не більше 10%). Разом з тим, приблизно 50% від усієї інформації – це так звана жовта інформація та кримінал.

«Кров, песок, г*мно і сльози – це все, що цікавить нашу аудиторію» – так пояснила ситуацію з контентом в ЗМІ журналістка із Запоріжжя.

«Зрозумійте, що ми маємо йти на повідку читачів і писати в основному про те, що їх цікавить, та що матиме найбільше переглядів на сайті. Звідси і провокативні заголовки та “дивні теми”» – пояснила журналістка дніпропетровського онлайн-видання.

3. Причини низької якості журналістських матеріалів у місцевих ЗМІ.

• Проблема з професійними стандартами

Однаковою проблемою всіх досліджуваних регіонів є низька якість журналістських матеріалів. Самі журналісти визнали, що в основному в їхніх текстах відсутні баланс думок та точок зору всіх сторін, матеріали часто неповні та неточні, внаслідок того що журналісти намагаються їх подати якомога оперативніше. Судячи з відповідей журналістів, у редакційних політиках відсутні вимоги щодо аналітичних матеріалів та роботи за журналістськими стандартами.

• Наявність контактів в експертному середовищі

 Майже в кожному другому досліджуваному регіоні журналісти скаржаться на відсутність незалежних експертів, що можуть незаангажовано та професійно прокоментувати ту чи іншу подію. Журналісти часто не шукають експертів з конкретних вузьких тем, а беруть коментарі широкого спектру в уже напрацьованих контактів, або не беруть коментарів узагалі. Це також пов’язано з непрофесіоналізмом журналістів. Власник переслідує мету мати власний рупор у регіоні, а не якісне ЗМІ. Таким чином він економить на кваліфікованих журналістах.

«А чого напрягатися? Нам платять за будь-які матеріали і наша зарплата не залежить від їх якості. За той час, який витрачу на великий аналітичний матеріал, я зможу написати багато маленьких» – розказала запорізька журналістка.

«Поймите, гемора много, а смысла мало» – пояснила медійниця з Запоріжжя.

• «Універсальні солдати»

90% журналістів в усіх регіонах, де проводилися дослідження, заявили, що не є самостійними у виборі тем для своїх журналістських матеріалів. Теми для них обирає редактор, а для редакторів головний критерій новин – це «читаємість». З тем, перевагу надають політиці, корупції та соціалці. При можливості обирати теми самостійно, журналісти обирають спочатку «гарячі новини» та соціально-культурні теми. Таким чином, один і той же журналіст сьогодні може писати про міськраду, завтра про кримінал, післязавтра про субсидії чи культурні події, не розбираючись глибоко в жодній із зазначених тем.

За словами місцевих журналістів, на неокупованих територіях Донецької та Луганської областей усі журналістські матеріали стали занадто «офіційними», журналісти забули про мирних людей, їжу, культуру, транспорт, розваги. У той же час, місцеві видання майже не пишуть про події в зоні АТО (здебільшого інформація надходить із офіційних джерел), і луганські та донецькі журналісти майже не бувають на передовій.

• Цензура та самоцензура

В усіх досліджуваних регіонах 95% журналістів усіх типів ЗМІ скаржаться на цензуру з боку власників та редакторів. В окремих виданнях цензуруванню піддаються навіть блоги та власні колонки журналістів. Це пов’язано з залежністю ЗМІ від місцевих олігархів та політиків. Таку цензуру медійники називають «лагідною», бо власник втручається не в кожен матеріал, а тільки в «гучний». Також в більшості ЗМІ цензура спрацьовує тільки на конкретні прізвища або політичні партії. Журналісти, в свою чергу, не готові сперечатися з редактором за теми та протистояти визначеній редакційній лінії.

У середньому 70% журналістів усвідомлюють, що піддаються самоцензурі. Більший відсоток спостерігається на Донеччині та Луганщині.

В основному самоцензура прослідковується у зв’язку з проведенням АТО в країні – журналісти вважають, що можуть зашкодити ситуації, якщо будуть піднімати гучні та незручні теми щодо керівників міст та області, та корупції у сферах оборони та оснащення армії. Журналісти також не пишуть негативних матеріалів про власників ЗМІ, в яких працюють.

«У нас в редакції всі інформація про події та осіб ділиться на три типи: 1. Біла – треба писати тільки позитивно. 2. Сіра – писати нейтрально. 3. Чорна – цього просто не існує» – розказав журналіст друкованого ЗМІ Одеси.

• Проблема «паркету»

Журналісти неохоче висвітлюють діяльність влади. На це мають декілька причин: відсутність комунікації влади та журналістів, адже чиновники неохоче відповідають на питання журналістів, подекуди повністю їх ігноруючи. Журналісти Одеси кажуть, що найбільш критичні ЗМІ чиновники повністю ігнорують.

Прес-служби також не налаштовані налагоджувати якісну співпрацю з журналістами. Причиною такої ситуації називають низьку професійність працівників прес-служб. Дуже часто їх очільниками стають люди лояльні до влади, а не професіонали в медіасфері.

Більшість журналістів байдужі до того, що відбувається в місті та до своєї роботи, і готові просто механічно переставляти прес-релізи.

4. Висновки

Проведення дослідження у форматі обговорення дозволило ідентифікувати низку проблем, які впливають на розвиток місцевих ЗМІ та медійну ситуацію в регіонах.

Учасники дослідження вказали на наступні фундаментальні проблеми: належність ЗМІ місцевим олігархам чи політикам, недотримання журналістських стандартів, відсутність якісної редакційної політики, цензура з боку керівництва.

Через низку проблем журналісти позбавлені стимулів якісно та системно висвітлювати місцеві проблеми та проводити журналістські дослідження. 

ІМІ

Проект "Будуємо мости заради реформ і довіри" профінансовано Урядом Великої Британії.