Запорізькі ЗМІ на службі у промислових гігантів

«Ось побачиш, при новому мері можуть повторитися практики зачистки інформаційного простору, як це за Януковича було при смотрящему Анісімові», - жалілася представниця Інституту масової інформації в Запоріжжі Наталя Виговська, коли стали відомими результати ІІ туру виборів міського голови. У них висуванця БПП Миколу Фролова обійшов Володимир Буряк, якого називають людиною Ахметова. Під час передвиборчої кампанії ці двоє, як теж діючий на той момент мер Олександр Сін та ще один кандидат Євген Грішин закидали місто своєю джинсою: з 10-ти міст, охоплених моніторингом ІМІ на предмет розміщення політичної передвиборчої джинси, Запоріжжя посіло невтішне друге місце: у чотирьох запорізьких виданнях назбиралося біля 500 матеріалів такого роду, - пише Роман Кабачій на сайті "ТЕКСТИ". 

Блукаючи у трьох соснах, пардон в ЗМІ

            Як на 700-тисячне місто, у Запоріжжі не так багато ЗМІ: біля десяти сайтів, 13 газет, п'ять телеканалів. Більшість із них поділені з точки зору власності не між оліграхами або кланами, як це можна спостерігати в Дніпропетровську чи Одесі, а між промисловими гігантами, таким як Запоріжсталь, Мотор Січ чи лікеро-горілчаний завод “Хортиця”. Безумовно, індустріальні гіганти в Україні належать людям з певними політичними амбіціями чи інтересами.

            Так, до прикладу, газета “Индустриальное Запорожье” та телеканал “ТВ-5” належать металургійному комбінату “Запоріжсталь”, що належить колишньому депутату від "Партії Регіонів" Рінату Ахметову, який наразі підтримує “Опозиційний блок”. Це впливає на медіаконтент цих ЗМІ. Приміром, в одному з тижневих випусків “ТВ-5” можна було спостерігати, як у розмові з запрошеним головним юристом “Запоріжсталі” глядачів упевнено підводили до думки, що люди з бюджетоутворюючого підприємства, читай - “Запоріжсталі” - є добрими господарниками, а тому знатимуть, що робити з цілим містом. Також канал дуже детально в одному із сюжетів розповів глядачам про необхідність адміністративної реформи, після якої самоврядування міста отримуватиме значно більше коштів...

            Ще одному промисловому гіганту ПАТ “Мотор Січ” належать газета “Позиція” та телеканал “Алекс”. Президентом “Мотор Січ” є народний депутат України Вячеслав Богуслаєв, що наразі є у фракції "Воля народу" і обраний по одномандатному округу. Моніторингом ІМІ телеканал “Алекс” не був помічений у відстоюванні певних політичних інтересів, принаймі під час цієї виборчої кампанії. Газету “Мрія” та інтернет-видання “Голос Запоріжжя” пов'язують з ЛГЗ “Хортиця” власником якого є Євген Черняк.

            З точки зору присутності української мови, ситуація гірша, ніж в сусідньому Дніпропетровську: більшість друкованих ЗМІ у Запоріжжі виходять російською мовою, фактично до 90%. І це не дивлячись на те, що згідно останього опитування, у Запорізькій області 42% населення є україномовними. Україномовними є лише ЗОДТРК та комунальні газети  “Запорізька правда” і “Запорізька Січ”  (в районах області з 25 комунальних видань також значний відсоток україномовних), іноді українською друкуються тексти на сайті “Пороги”. Два телеканали, які моніторилися ІМІ, тижневі випуски новин подавали українською. Певною проблемою є те, і це відзначили також опитані на проведеній в Запоріжжі медіавечірці місцеві журналісти (23 особи), що в ЗМІ висвітлюються переважно проблеми обласного центру, а не всієї області взагалі. Вочевидь це можна пояснити географічним розташуванням Запоріжжя в кутку досить великого за розмірами регіону, як теж ментальною різницею між індустріальним центром та аграрною областю.

Між криміналом і паркетом

            Щодо тематичного наповнення запорізьких ЗМІ, то на 90% у них — новини локального характеру, і це непогано, якби не копнути глибше і не дізнатися від тих же представників ЗМІ, що половина із них — це кримінальна хроніка (“кров, песок, гамно і сльози” - за неформальним означенням одного з опитаних), 25% - суспільно-політичні теми, 20% - бізнес і 5% - інші новини. Ми не моніторили ЗОДТРК, там з певністю суспільно важливих новин і програм дещо більше (приміром, про нацменшини області - болгари, кримські татари тощо), проте і на проглянутих телеканалах кількість таких новин виразно більша, ніж в друкованих ЗМІ (59% суспільно-важливих місцевих новин розміщені на телебачені, 48 та 43% відповідно у онлайн та друкованих виданнях.). Автору цих рядків запам'ятався досить непоганий сюжет на “Алексі” про ювілей заповідника на Хортиці, зроблений із залученням експертів і просто любителів острова.

            Інша справа, що додатковим навантаженням на контент є джинса і так звані "паркетні" матеріали (передруковки прес-релізів органів влади та партійних штабів). Наталя Виговська у своєму дослідженні зазначає, що джинси було під час передвиборчої гонки приблизно до 15% матеріалів. Найбільше їх було розміщено у друкованих виданнях (24% матеріалів від загальної кількості), найменше - 10% в онлайн-ЗМІ, 11% - на ТБ (варто пам'ятати, що в окремих ЗМІ, близьких до промислових гігантів, джинса на користь того чи іншого політика розміщувалася в рамках редакційної політики). Плюс 9% матеріалів загалом по трьох типах ЗМІ було розміщенно "паркету" (прес-релізи, офіційні заяви, матеріали з прес-конференцій чи офіційних заходів, засідань рад). Найбільше, 20% "паркету", розміщено на телебаченні, і це при тому, що ми не моніторили ОДТРК. Досить низький показник "паркету" показали друковані видання: лише 2%, в онлайн-ЗМІ - 6% "паркету" від загальної кількості матеріалів.

            Щодо "паркету" і його засилля на ТБ характеризує випадок, описаний однією журналісткою в сусідньому до Запоріжжя Дніпропетровську: “51 канал набрав “дітей” з факультету журналістики і посилає їх на офіційні заходи, - як вони їх можуть висвітлити? – сходили, послухали. Якось зліпили… Вони задають питання на рівні:

-     - Про кого треба писати погано?

-     - Про кого не можна писати погано?

Я відповідаю – про кого знайдеш, нариєш, то тобі повний карт-бланш. Інше питання – захоче вона копати чи не захоче, виникне в неї бажання проникнути чи ні, - людина вихована гієною веде себе таким-от чином!”

Тобто проблема не лише у бажанні офіційних представників просунути відповідно написаний прес-реліз, чи побачити виступ з прес-конференції без тіні критики, а й у непрофесійності редакцій та окремих журналістів. Таку “журналістську діяльність” на медіавечірці у Одесі охрестили просто: халтурщики!

            Одна із причин невисокої якості журналістики в регіонах — перетікання якісних кадрів у столицю. Плюс, знову ж таки, засилля джинси. Наталя Виговська наводить приклад коментаря головреда видання «Индустриальное Запорожье» - «Панорама» Володимира Дупака, у якому рівень джинси один із найвищих — 32%: “Редакції намагаються балансувати, але в кожній щось переважає. Сьогодні навряд чи можна сказати, що є газета, яка давала би абсолютно всі точки зору: реальність кожен журналіст бачить по-своєму. Вочевидь, баланс можна знайти, якщо брати кілька газет. Хоча, знову ж таки, заангажованість у газетах досить-таки помітна”. Мені таке самовиправдовування видається нічим іншим як окозамилюванням.

            Достойну відповідь такій позиції дав керівник “Громадського. Запоріжжя” Тарас Білка: “Замовні матеріали, як це не прикро, може перемогти тільки радикальний підхід - повна відмова від них. За сьогоднішніх умов, в Запоріжжі, в тому числі, це малореально. Редактори дуже часто не турбуються про репутацію видання: для них це просто звичайний бізнес, як, наприклад, торгувати «біляшами». Люди ж, у яких репутаційні втрати стоять в списку неприпустимості на першому місці, категорично не джинсують, бо від цього залежить не лише фінансування ЗМІ на місяць, а і небезпека відмови партнерів щодо подальшої співпраці. От коли ім’я ЗМІ його ж власники будуть цінувати на рівні з тим, як цінується глядач, тоді і замовників джинси не буде. Бо буде нікуди йти”.

АТО: недалеко і не близько

            Запорізька область межує з зоною АТО і знаходиться у безпосередній близькості до таких гарячих точок як Волноваха та Маріуполь. Проте рівень матеріалів, що стосуються теми конфлікту на сході у місцевих ЗМІ низький - 5% від загальної кількості матеріалів. Особливо низька кількість таких матеріалів у друкованій пресі: всього 2% від загальної кількості матеріалів. На ТБ та в онлайн ЗМІ по 6% таких матеріалів. Наталя Виговська зазнчачає на прикладі газети “Панорама”, що на зацікавленість цією тематикою прямо пропорційно впливали вибори: у цей період кількість статей про АТО знизилась до 1-2 за номер (вочевидь редактор вважав цю тему дещо “чорнушною”, не бажаючи зайвий раз “засмучувати” читачів), проте коли вони закінчилися, кількість повернулася до літнього показника 3-4 статті за номер.

            Головред “Субботи плюс” Богдан Василенко подає тематику АТО лише в випадку, коли вона безпосередньо пов'язана із Запоріжжям чи запоріжцями. Не згоден із ним Володимир Москаленко, оглядач газети “Миг”: “Багатьом запорізьким ЗМІ, та й не тільки їм, сподобалась теза про «втому від війни». З цією тезою тепер комфортно. Тим паче, всім здається, що війна закінчилася. Спостерігаю ухил у переповідання розповідей від волонтерів, та «новини» на кштал: «... от такі молодці, їздять до бійців. А тепер до інших подій...» Так, як це не виглядає цинічно, але війна стала рутиною і рядком, який біжить на екрані. Хоча, ледь не щодня хтось із хлопців поранений, підстрелений снайпером, підірвався... Робити вигляд, що на Донбасі все затихло - велика помилка. Країна не може собі сьогодні дозволити «демобілізації»”.

            Схожа ситуація і з темою вимушених переселенців, цій темі у місцевих ЗМІ присвячено лише 2% новин. При цьому у друкованих та онлайн-виданнях таких матеріалів не було взагалі. І лише телебачення приділило увагу цій темі у межах 6% від загальної кількості матеріалів, але враховуючи методологію моніторингу, а саме те, що монітирились лише п'ятничні підсумкові випуски новин, то  безумовно рівень таких матеріалів назагал буде нижчим. Чому цей показник низький, пояснює головред сайту 061.ua Тетяна Гонченко: “Проблема у відсутності інформприводів: чимало переселенців уже розчинилися в нашому місті, їх практично не помітно, живуть власним життям і нікого не чіпають. Окрім того, вони ніяк не заявляють про свої проблеми і не надто спішать спілкуватися зі ЗМІ”. Проте, як нагадує керівник місцевого проекту “Прав.Да” Валерій Зотов, переселенців все ж зареєстровано 66 тис. чоловік і це вагомий чинник, щоб про них не забувати.

            Назагал локальні ЗМІ намагаються працювати більш-менш дотримуючись журналістських стандартів: з газет ми виділили “Субботу плюс”, яка друкувала досить якісну аналітику та розслідування і відповідно за дотримання стандартів отримала 4,25 бала з 6, проте кількість таких матеріалів була реально дуже низькою. Із сайтів хотілося б зупинитися на “reporter-ua.com” та  “panoptikum.org”. Перший є найбільш якісним виданням, з розгалуженою мережею джерел, журналістів, повним викладенням матеріалу, подачею бекграунду.  “Паноптикум” присвячений виключно місцевій проблематиці, менш креативний ніж "Репортер", але намагається по-своєму подавати новини, які з’являються і на інших сайтах, повнота і баланс не завжди проглядаються.

****

            Підсумовуючи, хотілося би виділити кілька напрямків, що дозволили б запорізьким ЗМІ розвиватися більш якісно і ґрунтовно. Пам'ятати про дотримання журналістських стандартів, передусім про збалансованість і повноту подачі матеріалу. Не забувати про існування не лише міста Запоріжжя, а й області, де живе біля 1 млн чоловік. Боротися із джинсою, підвищуючи тим самим якість власного видання. Розширювати мережу кореспондентів, постійно розвиваючи їх майстерність як репортерів, новинарів, аналітиків.

Аналіз проводився за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID)           

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для сайту "Тексти".

Фото: УП.