Юрій Бутусов: "Щоб висвітлювати зміни, необхідно критикувати"

Цензор.нет займає перше місце у рейтингу «ЗМІ і періодика» на порталі  Bigmir  − його автори чітко знають свою аудиторію та задовольняють її смаки. Головний редактор сайту, військовий експерт Юрій Бутусов переконаний: «Журналіст – посередник між владою і суспільством. Він завжди знаходиться на війні, якщо шукає для себе пригод». Про журналістику в мирний час та в період війни, про соціальну місію журналіста та те, де шукати  героя, він розповів студентам та гостям Школи журналістики УКУ.

Журналістика – робота для людей з критичним мисленням

Для того, щоб висвітлювати зміни, необхідно критикувати. Без критики зміни ніколи не відбудуться. Як правило, всі журналісти – люди достатньо незалежні. Вони особливо запальні, дуже не зручні, часто з конфліктним характером. Журналісти повинні мати власну думку. Якщо людина не володіє цими якостями, то така професія не для неї. Тут нічого не може задовольняти. Для того, щоб висвітлювати контрастні проблеми, ти повинен ставитися критично до всього, що бачиш і чуєш. В умовах війни теж саме.

Журналіст – розвідник, а піарник – контррозвідник

Багато людей  плутають журналістику в умовах війни з пропагандою. Проте пропаганда – це зовсім інша робота. Вона близька до тої, яку виконує журналіст. Але це вже піар. У Юлії Мостової є улюблена цитата: «Журналіст – це розвідник, а піарник – контррозвідник».

Журналістику на війні не можна плутати з пропагандою. Пропаганда відрізняється від журналістики тим, що її не цікавить реальність. Журналістику ж цікавить суспільство. Пропаганда – зброя влади, її споживачами завжди є керівна верхівка, в той час як журналістика − це інструмент суспільства. Суспільство завжди є головним споживачем журналістської інформації, тому журналісти прив’язані до суспільної думки.

Війна – перевірка для всіх

Що таке війна? Війна – це вища форма концентрації організаційних та інтелектуальних вищих державних сил, суспільства. Під час війни погляд та позиція журналіста не змінюється під впливом будь-яких обставин. Слова журналіста, який формулює тексти важать дуже багато, тому що війна – перевірка для всіх. Журналіст під час війни, як і в мирний час, повинен стати на захист Батьківщини.

Інформаційне поле та помилка

Інформаційне поле під час війни та революції грає колосальну роль. Всі революції відбувались через відсутність єдиного інформаційного поля і масових комунікацій. Це, в свою чергу, породжувало недовіру до влади та ціннісний розрив. Людина кожного разу вибирає своє інформаційне поле.

Цензор.нет вдалося піднятися на перше місце в рейтингу, тому що ми створюємо цей рейтинг. Тобто ми − концентроване бачення того, що відбувається в країні. Журналіст завжди може помилитись, коли намагатиметься сформулювати свою суб’єктивну думку про те, що відбувається. Правда – завжди різна, особливо при висвітленні подій, що розвиваються динамічно. Журналістика – це професія, де помилка є складовою частиною роботи.

Найскладніше – знайти героя

Правда для журналіста – це, перш за все, не власне визначення того, що є істиною, а що − ні. Журналіст сам для себе обирає, хто герой. Найскладніше – не знайти слова, а знайти героя. Пошук героя формулює суть того, що відбувається.

Для когось герой – це солдат, який підбив ворожий танк. Для іншого  – це офіцер, який відправив солдата в бій. Ще для когось – волонтер, який приїжджає в частину, привозить необхідне, допомагає воїнам. Для когось герой – це політик. У кожної людини свій рівень розуміння правди. У солдата, який стріляє з гранатомета, своя психологія й сприйняття реальності. В цей же час від політиків звучить лейтмотив, що війни не буває без втрат. Оскільки я журналіст, для мене правда завжди там, де моя аудиторія. І це  – не політики, а переважно солдати, офіцери, волонтери.

Журналістика й інформація – як лікар та медикаменти. Все, що виписує лікар може бути як ліками, так і отрутою. Залежить від дози. Завдання журналістів − слідкувати за будь-якими намірами політиків та споглядати за ними як розвідники. Будь-яке неправдиве слово може вартувати чийогось життя. Є речі, про які варто говорити, тому що їхнє замовчування матиме негативні наслідки для суспільства.

Життя читача – найвища цінність

Головною метою журналіста є права особистості та захист її інтересів. Від цих принципів не можна ухилятись за жодних обставин. Аудиторія завжди повинна отримувати якісний продукт, адже саме вона на верхівці піраміди журналістських пріоритетів.  Життя читача, слухача – найвища цінність. У нас можна погубити 350 людей, і за це ти не те що не відповідаєш, а виступаєш на параді, приймаєш ордени. Держава не несе відповідальності за життя тих людей, які їй довірились і пішли воювати. Безумовно, для мене слова тих людей набагато важливіші, ніж будь-які інтереси головнокомандування.

Люди є, а держави немає

Свобода слова та свобода думки нічим не обмежені. За часів радянської влади і після у нас будувались феодальні стосунки. Були люди, які завжди пропихали своїх дітей, знайомих, але ніколи не проштовхували професіоналів. Контрактна армія – велика помилка. Нам потрібна не контрактна, а професійна армія, як і професійна журналістика. Прикладом цієї професійності стала нова поліція – єдина успішна структурна реформа. Все тому, що в її основі лежить професійний принцип підбору кадрів, конкурентність, доступність та селекція. 

Ми живемо в державі, яку треба будувати. Держави немає і не було, бо ніхто її не створював. У нас є лише суспільство, що прагне до Європи. Суспільство є, люди є, а держави немає. Ми її будуємо. Державу можна збудувати лише за однієї умови – поваги до особистості. Особисті права, захист інтересів є головною задачею журналіста. І від неї не можна ухилятись за жодних обставин.

Текст: Ярослава Григорчук, студентка Магістерської програми з медіакомункацій Українського Католицького Університету

Фото: Олександра Чернова