Як вести себе у полоні

Найбільше полоненого пригнічують думки про своє майбутнє. Вони здатні реальним чином довести до безумства. Усвідомлення факту, що ти цілком залежиш від ворожої тобі чужої волі, ламає сильніше фізичних мук. Тому - ні в якому разі не дозволяйте собі опускатися! - пише психолог ІМІ Валерій Луценко у власному блозі на "Телекритиці". 

Як би не було важко, страшно, боляче - не піддавайтеся смутку. Змушуйте себе заповнювати кожну хвилину полону якимось заняттям. Не залишайте часу для переживань. Через силу, через «не можу» примушуйте себе думати, читати вірші, тримати себе в чистоті, дотримувати правила поведінки за їжею (навіть якщо ваш сніданок - шматок буряка, а замість столу - підлога). Не давайте собі озвіритись, перестати думати про майбутнє і вірити в нього!

Розмовляючи, сперечаючись, мотивуючи, конфліктуючи з поневолювачами, треба мати на увазі відмінність світогляду таких людей і їх мотивування (примітивізм). Примітивізм це перевага емоційності над розумом, при не дуже великих їх абсолютних величинах. Будучи, як правило, людьми досить обмеженими і залежними від думки інших, ваші поневолювачі не сприйматимуть аргументів, котрі не ґрунтуються на їх поняттях. Розмовляти з ними доводиться тільки зрозумілою їм мовою, використовуючи їх поняття. Що не означає, що вам потрібно спілкуватись їхнім сленгом, - це може тільки погіршити ситуацію. Ніщо не дасть вам більшої поваги, як природність поведінки і мови. Самодостатність та впевненість у собі і своїх принципах цінується найбільше в будь-якому середовищі, і кримінальне суспільство тут не є винятком. Навіть коли ваші принципи не збігаються зі злодійськими. Якщо такі якості присутні, мова висловлюватиме ваш внутрішній стан. Коли ж там сумбур, страх, марнославство і самозамилування, то ніякі модні слівця це не приховають.

Катування та побиття

Кілька порад - не завжди треба демонструвати свій героїзм. Зазвичай, кати починають отримувати від своєї роботи патологічне задоволення - і чим більше ви героїчно і з посмішкою дивитиметеся їм в очі, тим більше вони будуть входити в раж. Не зайвим може виявитися імітувати втрату свідомості. Принаймні, щоб отримати перепочинок. Також можна попередити, що маєте хворе серце - вроджений порок (для молодих), перенесений інфаркт (для старших) і ви вже кілька разів з цього приводу були в реанімації. Або ж що у вас цукровий діабет. До того ж, переважно всі ці вправи мають на меті вас налякати, калічити - «відбити нирки», наприклад - мало хто ризикне. Хіба що обкурившись чи напившись. А страх - це річ дуже суб’єктивна.

Отже, загальна рекомендація - не чіпайте їх, поки вони вас не чіпають. Спілкування з ними не принесе вам ніякої користі. Лідери ж, навпаки, як правило, це люди більш глибокого інтелекту і широкого світогляду, вони розібралися з багатьма своїми страхами, більш підпорядковані холодному розуму і спритно використовують фобії, жадібність і вузьколобість своїх братів. Спілкуйтеся краще з такими - це гідні супротивники, і навіть програючи, у вас є шанс багато чому навчитися. І наостанок, у честолюбстві самому по собі немає нічого поганого. Але в небезпечній ситуації воно може вплинути на вашу здатність тверезо міркувати.

Текст: Валерій Луценко, ІМІ, для "Телекритики"

Фото: АР, на фото: полонений та звільнений у Слов'янську американський журналіст Саймон Островський