Як ми йшли за білим кроликом

Початок весни традиційно викликає хвилю розмов про те, чи а) варто відзначати свято 8 березня; б) чи мають жінки в Україні ту рівність, про яку так боролися сто років тому ініціаторки Міжнародного жіночого дня. Інститут масової інформації спільно із Центр.юа провели напередодні велику дискусію із практичним компонентом щодо того, наскільки проблемними є ці сфери, і що з цим можна зробити у ближчій чи дальшій перспективі. Відбулася дискусія під назвою «8 березня по-новому. Іди за білим кроликом» у недавно відкритому вільному дискусійному просторі Media Hub. Назва мала спонукати поглянути на дещо «затюльпанене» свято по-новому.

На думку соціолога Ірини Бекешкіної, в українському суспільстві практично відсутні упередження щодо того, чи можуть жінки бути керівницями, політикинями, бізнес-вумен. На її думку, серйозно вплинули на зменшення рівня таких упереджень дві політичні діячки – Наталія Вітренко, яка в 1999 році мала певні шанси вийти в другий тур президентських виборів, і Юлія Тимошенко, котра для багатьох у світі (приміром, так вважає екс-євродепутат від Польщі Павел Коваль) стала символом України, української політики. Бекешкіна теж зазначає, що також законодавча база у нас по відношенню до жінок не є дискримінаційною – в Україні жінкам «ніхто нічого не забороняє». Основна проблема лише в тім, на думку пані Ірини, що жінки вважають наше суспільство занадто патріархальним, а чоловіки жінок занадто малоактивними. «І одні, і другі у чомусь мають рацію».

Погоджується із Бекешкіною народна депутатка Вікторія Сюмар. «Проблеми із дискримінацією варто починати вирішувати всередині себе самих. Робиш вибір? Роби його, бери відповідальність. Будь-яка кар’єра вимагає повної віддачі часу, вмінь і багато чого іншого. Жінка жертвує чимось більше, ніж чоловік, - розповіла колишня журналістка і бізнес-вумен, - Я жертвую вихованням своєї дочки – мій робочий день починається о 8-й, а сьогодні останній запис о 11-й вечора, тобто додому потрапляєш пів-на-першу, - але це питання внутрішнього вибору – чи готовий ти конкурувати у світі жорсткої конкуренції. Дискримінацію можна подолати лише власним прикладом – чим більше золотих розумних жінок буде в парламенті, уряді, органах місцевого самоврядування, у суспільному житті – тим швидше ми наближатимемося до зовсім іншого співвідношення». Депутатка навела приклад журналісток, які працюють у зоні АТО – їх більше ніж чоловіків, нерідко вони безстрашніші і якісніші репортерки. Журналістка Громадського.ТБ Настя Станко підтвердила цю тезу, зазначивши, що журналістки окрім такої безстрашності звертають увагу на більш соціальні проблеми – на ситуацію старших людей, інвалідів, безпритульних дітей  в зоні АТО.

Феномен selfmade woman – себто тих, хто «зробив сам себе», проявив себе в особливий спосіб на прикладі виборів до Верховної Ради останнього скликання, коли оновлено більше половини складу парламенту, серед них чимало нових жіночих облич. За час роботи цього скликання мережею ОПОРА відзначено те, що жінки пропорційно більше подають законопроектів (у середньому одна жінка була автором чи співавтором законопроектів у 15 випадках, тоді як чоловік – у 7). Оксана Сироїд, віце-спікерка ВР та представниця «Самопомочі» на запитання одного з ведучих вечора Андрія Куликова, чи пристосоване приміщення Ради до більшої кількості жінок, відповіла, що за своїм духом будівля під куполом залишається радянською і їй складно уявити, щоб там були, для прикладу, кімнати для мам із малими дітьми, де їх можна запеленати чи погодувати: «У правилах відвідування парламенту було записано, що з дітьми там взагалі з’являтися не можна», - обурилася депутатка. Проте ці проблеми жінки в Раді обговорюють і шанс на їх вирішення існує. Натомість радикальні методи боротьби із формами дискримінації вона відкидає. «Треба впроваджувати «позитивну дискримінацію» для чоловіків, і тоді вони зможуть поглянути на світ жіночими очима», - Сироїд навела приклад Канади, де діє обов’язковий піврічний декрет за доглядом за дитиною для чоловіків: «Це спричинило колосальний ефект змін», - резюмувала пані Оксана.

Як виглядає такий декрет в Україні, розповів фотокореспондент видання «ЛБ.юа» Макс Левін, котрий прийняв рішення догляду за дітьми при народженні третьої дитини, його ж дружина продовжила кар’єру в громадській організації. Так ось, на думку Лєвіна, інфраструктура для тат малих дітей взагалі не існує. Щоби запеленати дитину, він вимушений заходити або в жіночі туалети. Або робити це в непристосованих місцях. Тобто якщо і ставати на шлях такої «позитивної дискримінації», суспільства має сприйняти її комплексно. Поки що ж, на думку репортера, чоловіки навіть не замислюються над тим, що якби вони брали частку обов’язків по вихованню дитини на себе, тим самим збільшували б довіру дружини до можливості народжувати більше дітей.

Після дискусії відбулися брейн-шторми у чотирьох групах, за результатами яких їх учасники представили ідеї, котрі допомогли б долати гендерні кордони, стереотипи, поліпшувати інфраструктуру, збільшувати кількість присутніх у суспільному, медіальному та політичному житті жінок. Серед пропозицій, як мотивувати жінок активніше брати участь у політиці, прозвучало – розповідати більше в ЗМІ про успішних жінок, робити круглі столи та програми. По-друге, пропонувати програми краутфандингу (збирання коштів) для жінок-кандидаток у депутати та мери різних рівнів (в тому числі серед самих жінок). Також мотивувати тих жінок, які вже більш-менш наблизилися до політичної сфери (приміром, помічниці нардепів), пробувати власних сил. Для покращення представленості жінок у ЗМІ прозвучала ідея формування бази 50Х50 експерток і експертів у різних сферах, до якої би закликали звертатися журналістів і редакторів, а також би це винесло в поле зору ЗМІ новий пул експертів/експерток.

Насамкінець виконавча директор ІМІ Оксана Романюк закликала винести площину дискусій щодо гендерних проблем на новий рівень, не боятися говорити про це, озвучувати проблеми, ставати сильнішими. Врешті, пропозиція породжує попит, і активна роль жінок в суспільстві залежить також і від них самих.  

Текст: Роман Кабачій, ІМІ