Волинський медіа-простір: права журналістів порушуються при будь-якій владі
16.03.2015, 13:42
У попередньому блозі я вже писала про своє розуміння і сприйняття інформаційної політики держави. Якщо ж звузити об’єктив до рівня Волинської області, проблеми інформаційного простору стають іще більш предметними.
Розглядати їх можна в кількох площинах: у контексті самого медіа-середовища та на рівні стосунків «ЗМІ – власник» і «ЗМІ – влада». Зазвичай ці контексти не існують у «чистому» вигляді, а на різних рівнях позначені взаємовпливами та взаємозалежностями.
У жовтні минулого року, саме в пік виборчої кампанії, волинські медіа поширили повідомленняодного з мешканців Нововолинська про те, що єдиний у місті кабельний мовник ТТІ перешкоджає трансляції каналу «1+1». Як з’ясувалося, мережа належить Вікторові Яремі, котрий балотувався до Верховної Ради від Радикальної партії Олега Ляшка. Кількома днями до цього інциденту ще один кандидат у депутати від названої партії вимагав закрити «плюси» через поширення нібито недостовірної інформації про лідера партії. На цій хвилі про перешкоджання трансляції сигналу вже обласного мовника – каналу «Волинь нова» – заговорив Ігор Гузь, суперник Яреми по виборчому округу, який стверджував, що вимкнення каналу відбувалося саме тоді, коли він виступав в ефірі із закликом до виборців віддати голоси за демократичні сили. Директор провайдера ТТІ перебої в трансляції каналів пояснив пошкодженням кабельної мережі, проте цьому мало хто повірив.
Траплялися й непоодинокі випадки позовів до журналістів. Наприклад, київська фірма «Весь мир бронедверей» подала до суду на громадського активіста Володимира Красулю і редактора сайту «Нововолинськ діловий» Андрія Сороку після публікації матеріалу «Бронежилети, які продають у Нововолинську, куля снайпера прошиває наскрізь». У статті йшлося про результати перевірки на полігоні бронежилетів, що виготовлені цією фірмою. До честі Турійського районного суду «бронедверям» у позові було відмовлено.
У сусідньому Володимирі-Волинському судитися із журналістами надумав був голова районної адміністрації. Причина – та ж: публікація у місцевій газеті «Володимир вечірній» про його попередню діяльність, що, на думку голови, завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Головний редактор видання Едуард Залуський припускає, що справжньою причиною такої поведінки голови є протест громадських активістів міста проти перебування його на займаній посаді.
Питання роздержавлення комунальних ЗМІ вже не один рік періодично постає і затихає в медіа-просторі. Відсутність зрушень у цьому напрямку призводить до того, що часто зміна керівництва районних рад і адміністрацій прямо пропорційно впливає на долю головного редактора «райони». Так, наприклад, у листопаді 2014 року сесія Іваничівської районної ради звільнила головного редактора газети «Колос» Валенитину Петрощук із займаної посади. При цьому рішення колективу депутати не врахували. Більше того, відбулося своєрідне рейдерське захоплення редакції районною радою, яка перетворила видання в комунальне.
Особливо цікаво спостерігати за діяльністю та заявами голови ОДА Володимира Гунчика. То вінпросить інтернет-видання «не пропускати» коментарі тролів із «псковським і новгородським акцентом», бо це підігрування інформаційній війні Путіна, то виявляє бажання зустрічатися з волонтерами без журналістів, бо зустріч тоді не вдається.
Однак чи не найбільш резонансним став факт порушення головою ОДА власного слова про економію коштів на висвітлення діяльності адміністрації та облради, даного на початку кар’єри очільника області. Йшлося тоді про 300 тис. грн. Однак уже в січні цього року Володимир Гунчик повідомив про 700 тис. грн., передбачених для піару обох структур. При цьому голова ОДА зазначив, що журналісти можуть висвітлювати будь-які суспільно важливі заходи.
Як це «працює» насправді, журналісти інтернет-видання «Буг» мали нагоду пересвідчитися, коли на шахту №10 міста Нововолинська приїздив міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин, – їх на зустріч просто не пустили.
Днями у редакції «Волинської газети» відбулася пряма лінія з головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком. На мої питання, якою він бачить співпрацю органів влади і свою особисту зі ЗМІ та журналістами, а також чи відомі йому випадки порушення прав журналістів на Волині, посадовець відповів, що «між представниками виконавчої влади та ЗМІ повинен бути діалог, який і є основою співпраці». «Я не ділю журналістів на «своїх» чи «чужих», – зазначив Володимир Гунчик. – Тому, в разі порушення їхніх прав, я розумію: медіа потрібен захист. Навіть у судах, якщо виникає така необхідність. Коли бачу, що журналісти, навіть критикуючи, оцінюють події об’єктивно, ставлюся до цього з повагою. Але як із загального контексту вихоплюються окремі фрагменти, щоб спотворити загальне уявлення для того, аби лише привернути більшу увагу до матеріалу, то хіба це дискусія?»
До висвітлення діяльності органів влади за бюджетні гроші голова ОДА ставиться негативно, бо і без цього є куди їх витрачати. Однак, згідно чинного законодавства існує «процедура надання послуг, за які треба розраховуватися». «Звичайно, я тільки мріяв би, аби всі ЗМІ висвітлювали нашу роботу взагалі безплатно, – запевняє Володимир Гунчик. – Але я знаю, що так не буде, бо в редакцій, крім виробничих витрат, повинні бути ще й джерела надходжень. Тому потрібна «золота середина»: народні гроші треба використовувати для висвітлення державницької позиції, яка йде на користь громаді і кожній людині. А щодо особистого піару, то ще в липні минулого року сказав: мені це взагалі не потрібно!»
Схоже, про факти порушень прав журналістів голова ОДА або не чув, або не вважає їх порушеннями.
У січні цього року я отримала відповіді на інформаційні запити, надіслані до прокуратури Волинської області, управління МВС у Волинській області та Державної судової адміністрації України у Волинській області. Мова йшла про те, скільки кримінальних проваджень відкрито застаттею 171 ККУ (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), скільки проваджень, де журналісти є постраждалими, в тому числі за статтею 296 ККУ (Хуліганство).
В обласній прокуратурі зазначили, що в 2014 році було порушено 6 кримінальних проваджень за ст. 171, у 5 з них прийнято рішення про закриття, 1 провадження розслідується. Також було порушено 7 кримінальних справ, у яких потерпілими були журналісти, з яких 4 закрито, 1 спрямовано до інших органів, по 2 проводиться досудове розслідування. Розпочато і закрито 1 кримінальне провадження за ст. 296, у якому потерпілим був журналіст. у 2015 роцірозпочато одне кримінальне провадження за ст. 171.
Управління МВС у Волинській області повідомило, що в 2014 році до ЄРДР внесено 5 кримінальних проваджень за ст. 171 і 11 кримінальних проваджень, де постраждалими є працівники ЗМІ. За ст. 296, де постраждалим є журналіст, до ЄРДР внесено 1 кримінальне правопорушення. У 2015 році до ЄРДР внесено також 1 кримінальне провадження за ст. 171, а також було розпочато 1 кримінальне провадження, де потерпілим є працівник ЗМІ, яке згодом закрили у зв’язку з примиренням сторін.
За даними обох органів, до суду жодна справа не направлялася. Це підтвердило і Територіальне ДСА України у Волинській області.
А днями в Нововолинську на редактора інтернет-видання «Буг» напали невідомі, які назвали себе охоронцями заводу «Кроноспан». За словами Андрія Медини, йому погрожували, били по руках і по відеокамері. Заступник начальника Нововолинського міського відділу МВС у Волинській області розцінює інцидент як хуліганство, проте це виразний приклад фізичному перешкоджанню журналістській діяльності, який мав би розглядатися згідно ст. 171 ККУ.
Це – далеко не всі випадки порушення професійних прав журналістів. На превеликий жаль, ситуація лишається незмінною при будь-якій владі. Тож відстоювати свої права журналістам доведеться ще не один раз.
Текст: Богдана Стельмах, регіональна представниця ІМІ в Волинській та Рівненській області, для сайту "Четверта влада".
Джерело карикатури "Урядовий кур'єр".
Liked the article?
Help us be even more cool!
Help us be even more cool!
