Більше року тому (у вересні 2015) Верховна Рада прийняла, а Президент підписав закон про прозорість медіавласності (повна назва - “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення”). Згідно з цим документом, теле- і радіокомпанії повинні були оприлюднити інформацію про своїх бенефіціарів (тих, хто безпосередньо впливає на редакційну політику медіа - власників, акціонерів тощо).
Необхідність прийняття цього закону диктувалася кількома чинниками, основний із яких - це дотримання свободи слова, адже очевидно, що власники каналів використовують їх заради своїх політичних чи комерційних інтересів. Особливо помітним це стає під час виборчих перегонів. Окрім того, оприлюднення цих даних вкрай важливе для захисту інформаційного простору в умовах війни та задля підвищення рівня довіри до медіа.
Іще одним важливим кроком у сфері реформування українських ЗМІ є процес роздержавлення комунальної преси, а отже - зміна власника й оприлюднення інформації про нього. Оскільки цей процес тільки розпочався, то комунальні друковані видання ще не мають конкретних власників - їх засновниками є трудовий колектив і відповідний орган місцевого самоврядування. Ми розуміємо, що де-факто влада часто і диктує правила гри, особливо районним ЗМІ. Чимало таких випадків
зафіксовано “Інститутом масової інформації” як перешкоджання журналістській діяльності.
Ситуація з діяльністю онлайн-медіа на сьогодні і досі не врегульована. Значна частина з них взагалі не мають юридичної реєстрації, більшість працюють як товариства з обмеженою відповідальністю або приватні підприємства і лише одиниці зареєстровані як інформаційні агенції. Відсутність чітких правил діяльності є причиною непрозорості інформаційної політики таких медіа.
Електронні ЗМІ
Згідно з проведеним моніторингом волинських телеканалів та радіо, інформацію про власників на своїх веб-сторінках оприлюднили радіостанція “СіД FM” (100% капіталу
належить фізичній особі Супрунюку С.М.) та Волинська регіональна дирекція НТКУ (телеканал “Нова Волинь” і радіо “Луцьк”). Остання вказує, що є державною власністю у своєму статуті, опублікованому на сайті, та інформації про компанію.
На сайті ТК “Аверс” надана повна інформація за останні три роки про фінансові справи емітента (Приватного акцiонерного товариства "Корпорацiя "Аверс") щодо конвертації та розміщення ним цінних паперів. Таких детальних даних не містить жоден з інших мовників.
Однак на сайті ТК “Аверс” не вказано інформації про менеджмент, головного редактора та редакційну політику компанії, не розміщений статут. А отже, не зважаючи на названі позитивні моменти, ТК “Аверс” варто прагнути до більшої прозорості.
Друковані видання
Власне, волинські друковані медіа - як комунальні, так і приватні (аналізу підлягали “Волинь-нова”, “Вісник і Ко”, “Волинська газета”, “Сім’я і дім”, “Луцький замок”), - не дають чіткої інформації про власників, однак зазначають засновників, які, зрештою, і мають більший чи менший вплив на діяльність самого медіа. Наприклад, засновниками газети “Волинь-нова” є Волинська обласна рада і трудовий колектив видання. Очевидно, що можливість втручання влади як співзасновника у діяльність редколективу значно менше (тим паче, що видання перебуває на етапі роздержавлення), аніж у газети “Луцький замок”, єдиним засновником якої є Луцька міська рада.
Також надана контактна інформація і вказана аудиторія видань (їх наклад), хоча відсутня інформація фінансова. Чинне законодавство не зобов’язує її оприлюднювати, однак то був би ще один крок до повної відкритості.
Лише на веб-сторінках газет “Вісник і К” та “Волинь-нова” коротко зазначено редакційну політику видань, а у друкованому варіанті ця інформація, на жаль, відсутня. Власне, згідно з отриманими даними, ці два видання дають про себе читачам найбільш прозору інформацію. У “Луцького замку” сайту взагалі немає, а в газети “Сім’я і дім” веб-сторінка перебуває на реконструкції.
Онлайн-медіа
Із 10 проаналізованих волинських інтернет-видань (лише одне з них зареєстроване як інформаційна агенція - “Волинські новини”), найбільш відкритими для аудиторії є лише чотири - “ВолиньPost”, “Волинські новини”, “Волинь24” і “Конкурент”: у відповідних рубриках вони оприлюднили інформацію про керівництво / головних редакторів, контактні дані й показники читацької аудиторії (лічильники).
Лише у двох виданнях - ІА “Волинські новини” та “Район.Луцьк” кількома словами описано редакційну політику, чого немає в інших інтернет-медіа. Однак “Район.Луцьк”, як і “Волинський інформаційний портал”, “Волинське агенство розслідувань”, “Волинь-info”, “Волинська служба новин”, не вказують, хто у них головні редактори / менеджери, хоча присутня контактна інформація, за якою можна зв’язатися з редакцією.
На превеликий жаль, жодне інтернет-видання не оприлюднює інформацію про своїх власників. І хоча в медійному та політичному колах ці особи відомі, але на прозорості медіа це не позначається і дає свободу для маніпуляції читачами. Окремі видання - як-от “Волинський інформаційний портал” і “Волинська правда” - не розміщують інформації про читацьку аудиторію, що дає можливість маніпулювати ще й рекламодавцями.
Загалом ситуація з прозорістю волинських онлайн-медіа, як і більшості інтернет-видань по всій Україні, бажає бути кращою. Відсутність регулювання інтернету звільняє їх від відповідальності щодо прозорості. Але журналісти, вимагаючи підзвітності у політиків та інших колег, можуть за власною ініціативою задавати хороший тон, показати, що не мають чого приховувати, і ставати прикладом для наслідування у медіапрозорості.
Текст: Богдана Стельмах, регіональна представниця ІМІ у Волинській області, для сайту "Четверта влада".
Моніторинг медіапрозорості провели експерти ІМІ за підтримки Чеського посольства в Україні. Детально з методологією можна ознайомитися за посиланням.
