Від нейтральності до мови ворожнечі

Висвітлення військового конфлікту на сході України займає у ЗМІ одну з провідних позицій. Безумовно, кожне видання орієнтується на свою цільову аудиторію, адже задовольнити потреби абсолютно всіх – це ідея утопічна.

Запобігаючи розколу країни

При цьому, мова у ЗМІ виступає не лише розпізнавально-«етнічним» фактором, але й політичним. Використання емоційно забарвленої лексики замість нейтральної  часом може створити упереджену думку аудиторії.  Від способу та мови подання інформації залежить не тільки реакція аудиторії, але й її розуміння та самовизначення. Свідоме використання мови ворожнечі розколює українське суспільство. Вкрай радикальне патріотичне висвітлення військового протистояння на Сході може також викликати підміну цінностей, а у нейтрально налаштованих громадян зворотну реакцію. Така лексика може й не закликати до дискримінації, а викликати у громадян певні хибні стереотипи.

Використання такого слова як «терорист» при висвітленні військового конфлікту може викликати двозначну реакцію (у світі існує біля 100 визначень тероризму, але жодне не є загальновизнаним). Для українських патріотів бойовик «ДНР» може й бути терористом, але для проросійських сепаратистів він відіграє роль «борця за справедливість та свободу».  Мова ворожнечі може погіршити і так вже напружену ситуацію в країні. Використовуючи її можна наблизитись до пропагандистських російських ЗМІ, де «hate speech» є стильовою ознакою.

Мовними манівцями

На сьогодні нема конкретно визначеної та визнаної всіма лексики  для висвітлення події на Донбасі. Кожне ЗМІ використовує свої певні терміни. Але для багатьох журналістів залишається відкритим питання, як саме писати про зону конфлікту. Інформація має бути, перш за все, об’єктивною.

Більшу популярність завдяки оперативності на сьогодні отримують інтернет-видання та соціальні мережі (так звані нові медіа). Але саме в інтернеті зустрічається велика кількість недостовірної, або не перевіреної інформації. Стосовно ж соціальних мереж можна сказати, що там переважає аматорська громадянська журналістика. Доволі часто висловлюється суб’єктивна думка у радикальних, а іноді й агресивних тонах. Це призводить до зниження рівня журналістських стандартів.

Загалом інтернет-видання для висвітлення ситуації на Донбасі використовують такі терміни як «антитерористична операція», «військовий конфлікт», або ж «збройне протистояння». Їх також пропонує вживати словник нейтральної лексики, розроблений Інститутом масової інформації. Відійти від поняття АТО зараз поки що немає можливості, оскільки  цю назву використовує українська влада.

Стосовно висвітлення сторін конфлікту склалась інша ситуація. Такі інтернет-видання як «Українська правда» та «УНІАН» дотримуються нейтральної термінології, використовуючи переважно поняття «проросійські бойовики». «Укрінформ» та «LB.ua» також у своїй більшості використовують нейтральний термін «бойовики», хоча в матеріалах можна деколи зустріти поняття «терористи». Найчастіше це пов’язано з ескалацією конфлікту на сході України. «Ліга» все частіше відходить від нейтральної лексики і повертається до емоційно забарвленої називаючи проросійських найманців «терористами». Інтернет – видання «Обозреватель» у більшій кількості випадків схиляється до означення озброєних сепаратистів «терористами». Майже всі згадані інтернет-видання часом називають угрупування бойовиків «бандитами», або ж «бандформуваннями».

Друковані ЗМІ, такі як «Кореспондент», «Комсомольская правда» та газета «Сегодня» схиляються до терміну «бойовик», винятком стала «Газета по-українськи», яка віддала перевагу поняттю «терорист».

Назви самопроголошених республік «ЛНР/ДНР» всі інтернет-видання подають або в лапках, або ж із зазначенням незаконності цих утворень. Друковані медіа притримується цього ж принципу, окрім «Газети по-українськи» назви незаконних формувань подаються без лапок і, як правило, без зазначення їх нелегальності.

Від терміну «сепаратисти» відходять як інтернет-видання так і газети.

Пафос і емоції владоможців

Доволі часто ЗМІ вдаються до подання прямої мови чиновників, або впливових посадовців. Представники політичної еліти дозволяють собі вживати емоційно забарвлену лексику. Так, Олександр Турчинов у своєму повідомленні стосовно фортифікаційних споруд у зоні АТО заявив: «В цілому, вибудувана система оборони має зупинити не тільки наступ російсько-терористичних угруповань, а й наступ регулярних сил російської армії. Таке завдання ми ставимо». Також у своїх промовах проросійських бойовиків на сході «терористами» у своїх промовах назвали Павло Клімкін та Юрій Луценко. Натомість офіційні державні структури, такі як прес-служба ГУМВС України в Донецьку та прес-служба АТО, притримуються терміну «бойовики». 

Назагал українські ЗМІ намагаються відходити від емоційно забарвленої лексики, яка може викликати непорозуміння, і переходить до нейтральних термінів. Адже впливаючи на свою аудиторію необхідно подати об’єктивну інформацію для того, щоб читач зміг на її основі скласти вже свою особисту думку. Вживаючи різкі та радикальні терміни є можливість ще більше ускладнити ситуацію на сході та викликати упередження ставлення мешканців Донбасу не тільки до українських ЗМІ, але й до України в цілому. 

Текст: Ольга Ліхобабіна, студентка ІІІ курсу Факультету журналістики Національного університету ім. Івана Франка. 

Матеріал написаний в рамках практики в Інституті масової інформації