Українці у Дивокраї або Як перед виборами кандидати стають білими та пухнастими

З року в рік, від виборів до виборів, у перегонах за титул мера, президента чи ще когось в цьому роді – не міняється нічого. Хіба, що кандидати… і то рідко. А прихована політична реклама, вона ж джинса, - була, є, і швидш за все, ще буде і буде. Спитаєте чому так? – А відповідь проста, кожен виживає як може, скажуть вам і ті хто балотуються, і ті хто публікують ці пародії на журналістські матеріали. 

І коли здається, що вже й так було зроблено стільки неправильних виборів, допущено стільки помилок, яких в цивілізованому суспільстві не повинно було бути, «шедеври джинсографії» і далі з’являються на сторінках преси. Прочитавши газети та сайти за два останніх тижні людина потрапляє у Дивокрай, але не той у якому блукала Аліса Льюїса Керрола, а той у якому політики поділяються на два типи: дуже погані та дуже хороші. І розфарбовує їх у чорний і білий кольори не маленька дівчинка, а представники засобів масової інформації.

Дивіться приклади джинси за посиланням: https://www.flickr.com/gp/137153951@N07/JJ9Vjy

Часу до виборів залишилось зовсім мало, проте прихованого «проголосуй за мене» на сторінках преси стає все більше. «Мега-важливі» матеріали про «надважливих» людей, які повинні стати кумирами усіх без винятку, трапляються у ЗМІ все частіше. І безперечно зіркою тернопільської преси став Ігор Вонс висуванець від «Солідарності» Блоку Петра Порошенка». Одразу видно, що людина дуже хоче бути мером міста. Повідомлення про його «святі діла» практично в усіх газетах та інтернет-виданнях Тернопільщини.  Наприклад один з таких «цікавих» матеріалів висвітлив незалежний інформаційний ресурс «Тернополяни». В публікації повинна була б йти мова про засідання Міжнародного трейд-клубу в Україні, але одразу ж після ліду йде інформація про те, що у ньому брав участь Ігор Вонс, який «відзначив важливість проведення подібних форумів». Ви подумаєте, ну нехай, згадали його один раз і нічого, далі ж мова йтиме про засідання. Та не тут це було, далі ви знову читатимете думки Ігоря Васильовича... Може це політична реклама запитаєте? – та ні. На сторінці інформаційного ресурсу цього ніде не зазначено. До того ж подібні, а то й ідентичні матеріали на ту ж саму тему можна зустріти в інших газетах та інтернетівських виданнях міста. Це може свідчити тільки про одне, цей матеріал – «джинсовий».

Наступна «не менш важлива інформація» про Ігоря Вонса подана у матеріалах новинних порталів «За Збручем», «Погляд» та «Тернополяни». Публікації про те, якою бачить освіту у Тернополі пан Ігор подані усіма інтернет-ресурсами майже однаково, відрізняються вони хіба що заголовками, і то не дуже. А у самих псевдожурналістських текстах згадуються не лише усі позитивні якості висуванця від «Солідарності» і чого він досяг, а й те, як він піклується про школу в якій навчався та яким учнем був.  Напевно читачам «дуже цікаво» дізнатися про це,  раз інформація так поширюється. Особливо про те, який із пана Ігоря був школяр. (У «Погляді» для схожих за тематикою матеріалів навіть рубрику завели «Вибори 2015», проте чомусь у цих так званих виборах забули вказати чи там політична реклама та агітаційні матеріали, чи  журналістські тексти).

Привертає увагу й вступ «зірки»  у виборчі перегони. Адже багато однакових матеріалів про славнозвісного Ігоря Вонса і те, що він претендує на титул «Міського голови Тернополя» рознеслись по ЗМІ неначе струм  електропроводами. Інтернет-газета «Доба», новинний портал «За Збручем», сайт телеканалу «ZIK», інтернет-ресурси «Реально», «ZBRUC» та ще багато інших повідомили виборцям цю новину, не внісши жодних змін.

Окрім цього медійники рекламують не лише Ігоря Вонса, а й «Солідарність» Блоку Петра Порошенка». Наприклад у газетах «Номер один» та «Нова Тернопільська» подана така «вельми потрібна інформація» про те, як кандидати від цього блоку показали приклад та вийшли на толоку. Правда кому вони показували приклад, і для чого все це потрібно зовсім не ясно. Хоча ні, якраз навпаки ясно, вони хочуть перетягнути на свою сторону більше прихильників.  Для цього тернополян навіть особисто познайомили з кандидатами «Солідарності» пише інтернет-ресурс «Реально», а ще Ігор Вонс спілкувався з дорожниками. Звідси стає зрозумілим, що герой усіх цих матеріалів «піклується» про своїх виборців, і «зовсім не хоче» заробити побільше голосів.

Засвоївши усю цю інформацію, виникають думки, що на нас з неба зійшла Божа благодать. Не кандидати, а ангели. Світліші від усього світлого, і біліші від усього білого. Невже ця мить настала?! Ми… знаходимось у раю?!

Не відстає від представника БПП й інший кандидат, який претендує на омріяне крісло мера Тернополя – Володимир Бліхар. Журналісти різних ЗМІ заливають його діяння білим світлом та засипають компліментами настільки, що запас добрих справ йому заготовлено на одне життя наперед. Починаючи з того моменту, коли пан Володимир став представником «Народного контролю» на посаду міського голови, у пресі періодично з’являються публікації про нього та тих кого він представляє. Матеріали під назвами «Володимир Бліхар затверджений командою «Народного контролю» кандидатом у мери Тернополя» («За Збручем») та «Народний контроль» визначився з кандидатом у мери Тернополя» («Галас») дають зрозуміти читачам, з якої родини походить Володимир Бліхар та як він любить «Народний контроль». Здавалося  побільше б таких людей потрібно Україні і родину поважають, і виконують свою роботу. Та слушна порада від громадян – давайте це робити після виборів, щоб жителі міста переконались, що не хибний вибір зробили. А то чомусь у  нас прийнято таке, що до виборів всі білі і пухнасті, а опісля кожен показує свої зубки. 

Наступні журналістські старання про «героя на білому коні», який і корупцію зупинить, і культуру любить, і студентів підтримує, і до того ж усього є справжнім патріотом, побачили світ в газетах «Вільне життя» та «Нова Тернопільська», незалежному інформаційному ресурсі «Тернополяни», «За Збручем», «Te.News.te.ua», інформаційно-аналітичному інтернет-журналі «Тернопільський тиждень» та інтернет-газеті «Доба». Стає зрозумілим, що Володимир Бліхар вигідно підкреслює свої діяння, а місцеві медіа йому у цьому допомагають. І ні в кого проти такої допомоги претензій немає, та було б добре вписати збоку малюсінький пунктик – «політична реклама».

Усі ці матеріали відповідають традиційним вимогам «джинси». Адже вони  описують даних представників лише у хорошому позитивному світлі, не протиставляючи нічого для балансу інформації. Можливо й у дитинстві нас навчали бачити у людях лише хороше, та це аж ніяк не стосується засобів масової інформації. Вони повинні бачити і показувати іншим тільки правду!         Другою ознакою замовності матеріалів є те, що практично однакові тексти представлені у різних виданнях. Подекуди, так звані журналісти, навіть не спромоглися змінити назву публікації, а такий аспект лише підтверджує, те що вони містять приховану рекламу.

Третьою ознакою «джинси» є гіперболізація, або  явне перебільшення характеристик товару. Наприклад, якщо в магазині ви купили гаджет, і він не відповідає якостям, які зазначені в інструкції, то протягом 14 днів ви можете його повернути. З мером міста такий варіант не пройде. І хоча кандидатів рекламують подекуди краще за будь-який товар, та через 2 тижні, якщо обранець вам не по технічних причинах не підійшов, повернути його назад на поличку магазину ви не зможете.

На цьому феєрія про кандидатів не лише на пост мера, а й у міську раду та до органів місцевого самоврядування навряд чи так швидко закінчиться. Адже попереду ще стільки всього потрібно пообіцяти… Проте до виконання цих обіцянок руки зазвичай не доходять. Джинсова лихорадка передається кожного разу з більшою швидкістю. Нею заражаються як і ті ЗМІ у яких є «політичний спонсор», так і ті, які позиціонують себе як незалежні. Можливо з часом цей відбиток Радянського Союзу на теренах нашої держави зникне, та до цього часу людям, які вірять кожному слову, яке написане чи сказане у пресі доводиться відчувати на собі наслідки так званої «прихованої реклами». Важливим моментом у всій цій передвиборчій біготні є й те, що перевірити  інформацію на правдивість з трьох джерел не вдасться. Бо ж бачимо самі, що в цей час і 5 джерел можуть опублікувати одну й ту саму «казку».

Марія Губаль, Тернопіль, для конкурсу "Лови джинсу!"