У полоні політичних емоцій. ЗМІ Дніпропетровська

«Приїхав би до нас до Дніпропетровська на екскурсію, ти би так радісно це не шейрив», - прокоментувала місцева фотографиня Марина Давидова мій перепост зображення великого банера на стіні дніпропетровського автовокзалу, на якому противники екс-регіоналів написали: «Оккупационный блок. Единственная оппозиция к Украине». І пояснила, що мала на увазі: «Місто поділене на зони впливу, чорнуха – відрами, цистернами. Яка там сучасна Європа, ви про що! Середньовічне мочилово, гризня і лайнокидання. Це так, якщо дуже коротко».

Залежність від олігарха – зло

Підтвердили цю думку ті журналісти, які завітали на медіавечірку Інституту масової інформації, організовану в Дніпропетровську наприкінці листопада. Вони відкрито розповіли, що у передвиборчий період містяни дивилися на події виключно очима Коломойського, Фірташа, Ахметова та інших власників ЗМІ – це, на їхню думку, неприпустимо та жахливо. Міську регіональну журналістику називали підлою та бридкою через залежність ЗМІ від політиків та олігархів. Також зазначалося, що журналісти розучилися ставити гострі питання чиновникам, нерідко пишуть те, що їм говорять і не намагаються розібратися в темі. До слова, подібної думки не лише представники професійного медіасередовища, а й прості громадяни. За опитуванням ГО «Медіаварта», проведеним у жовтні 2015 року, 71% опитаних українців дали ствердну відповідь на запитання «Чи вважаєте ви, що провідні ЗМІ належать українським олігархам, і це негативно впливає на виконання журналістами своєї місії?». Також, відповідаючи на запитання «Хто має найбільший вплив на зміст інформаційних програм провідних українських телеканалів?» понад половину опитаних українців (54%) назвали головними замовниками новин олігархів та власників цих ЗМІ.

На відміну від подібного за величиною та кількістю населення, як теж поляризацією патріотично настроєних та проросійських адептів міста Одеси, в Дніпропетровську нема такої мозаїчності у медіавласності, а відповідно – нехай штучної, але плюралістичності думок. Із основних ЗМІ нараховують: 7 телеканалів, 9 газет та 11 інтернет-видань. Як можна зрозуміти з інфографіки дослідження медіавласності дніпропетровських ЗМІ, проведеного регіональною представницею ІМІ в Дніпропетровській області Зоєю Красовською, левова частка ЗМІ поділена поміж Медіагрупою СКМ Рината Ахметова (місцеві «смотрящі» це клан Вілкулів) та Медіагрупою «Приват» Ігоря Коломойського. Плюс кілька ЗМІ пов’язані з партіями «Батьківщина» та «Самопоміч». Все це знайшло відображення у передвиборчій кампанії, коли одні ЗМІ зайняли відверту підлабузницьку позицію щодо кандидата в мери обласного центру від Оппоблоку, інші щодо майбутнього переможця мерських перегонів Бориса Філатова, а треті «годувалися» джинсою, розміщуючи поруч новини з обох штабів, або й третього (Максима Курячого), котрі були нерідко навіть самозаперечувальними.

Більшість ЗМІ просуває власний контент через групи та пабліки у соціальних мережах. Вони є в наявності у чотирьох каналів, найактивніший з яких – ахметівський 34 канал (так само можна відзначити якість технічного облаштування студій, обладнання тощо, на яке у каналу екс-регіоналів вистачає фінансово-організаційного ресурсу). Інші – як наприклад, сторінка однієї з програм на Дніпропетровських ОДТРК – хоч і присутні, проте не є достатньо популярними та активними. Серед газет найбільш популярною й активною є сторінка газети «Лица». Загалом, пабліки існують практично в усіх ЗМІ, проте вони не є достатньо активними. Але мають місце і випадки, коли пабліки стають популярнішими, ніж самі ЗМІ («События Днепропетровска» та «Хроника»).

Не останнє місце для можливого росту незалежних ЗМІ займають ініціативи у вигляді стартапів, тому ці ініціативи заслуговують окремого висвітлення. Так, зокрема у Дніпропетровську, до стартапів можна віднести сайт «Хроніка» та «Забеба». Перший з них не можна на даний момент назвати успішним, оскільки він не набирає популярності і хоч якусь активність проявляв лиш на передвиборчий та виборчий період, хоча з позитивного треба відмітити той факт, що він існує за рахунок самофінансування. Другий інтернет-ресурс, «Забеба» є більш успішнішим та популярнішим, проте є побоювання, що його можуть використовувати як інструмент впливу, оскільки цей ресурс пов’язують із «Самопоміччю»: нинішній головред сайту Ольга Палій балотувалася на виборах від цієї політичної сили.

Мова і якість

З приводу присутності в дніпропетровському сегменті медіа державної мови, то ситуація дещо краща від одеської. Всі місцеві телеканали україномовні (не зважаючи на приналежність до того чи іншого політичного табору), але періодично нормальною вважається практика ведення російською мовою окремих програм. Друковані видання у своїй більшості переважно є російськомовними. Такі комунальні ЗМІ як «Зоря» та «Наше місто» використовують українську мову, проте левову частку все ж займає подання новин російською мовою. Повністю україномовним є тільки друковане видання «Дніпроград» та його однойменний сайт. Тому загалом має місце: повністю україномовне телебачення (за винятком деяких програм), чого не скажеш про пресу та інтернет-видання, кількість україномовних серед яких становить від 10% до 20% від загальної кількості.

Якщо взяти під увагу внутрішнє наповнення дніпропетровських ЗМІ, то їх дещо менше цікавить загальноукраїнська тематика, ніж в Одесі: зафіксовано посередній показник висвітлення у ЗМІ суспільно важливої тематики загальнодержавного рівня – 8% від загальної кількості матеріалів, це 13% та 12% у друкованих та інтернет-виданнях відповідно. На телебаченні – не зафіксовано жодного, себто більшість новин місцевого характеру. Натомість майже половина з усіх матеріалів присвячена місцевій суспільно важливій тематиці (46%), де найбільша кількість такої інформації висвітлена на телебаченні – 75%, а у друкованих та інтернет-ЗМІ – 35% та 27% відповідно. Зазвичай журналісти не можуть обирати теми самостійно, теми їм нав’язує редактор. Медійники міста над Дніпром скаржаться, що головне для редакторів це теми-скандали, для того щоб збільшити «прочитуваність», далі політика, корупція та соціальна тематика. Аналітичних матеріалів журналісти в основному не пишуть через те, що, мовляв, «гемора много – смысла мало» – тобто їм не платять більше за якісні аналітичні статті. Журналісти можуть і хочуть писати про місцеві теми більше, але скаржаться на низьку заробітну плату.

Щодо якості дніпропетровських ЗМІ, то анкетування місцевих журналістів та активістів показало, що довіра до контенту даних ЗМІ досить низька. Найбільше довіряють Громадському телебаченню Дніпропетровська, оскільки, на їх думку, там найоб’єктивніші новини, сучасний погляд та подають новини без стереотипів. Серед основних причин недовіри, окрім впливу власника на контент, називають цензуру та велику кількість джинси. Дніпропетровськ став абсолютним лідером по кількості джинси серед 10-ти регіонів України, які були охоплені моніторингом ІМІ, з розміщення джинси: в чотирьох виданнях в період з 1 вересня по 22 жовтня зафіксовано 934 випадки джинсових матеріалів, це вп’ятеро більше ніж в 2014-му році, і майже на півтисячі більше, ніж в другій в цьому антирейтингу області (Запорізькій, 483). Звісно, мусимо пам’ятати про складову емоційної напруги та фінансових вливань, але це повальне засилля джинси впливало і на самих журналістів, вибиваючи у них рештки поваги до професії, що говорити про пересічного адресата інформації. Відповідно, не дивно тому, що журналісти на 100% нікому не довіряють, але  80% найбільше довіряють виданню Громадське Дніпро через відсутність цензури, незалежність, сучасність та довіру до їхніх журналістів.

В паркеті стандартами і не пахне

В ІМІ проаналізували кілька місцевих газет і сайтів на предмет дотримання в них журстандартів (серед самих журналістів популярними є dnepr.info, 056.ua, Лица, vgorode і zabeba, gorod.dp.ua, Громадське Дніпро). У газеті «Горожанин», відмічає керівник моніторингових програм ІМІ Олена Голуб, «чітко сформована ліва позиція. Експертами виступають колишній піар технолог КПУ Андрій Золотарьов (Осень будет горячей 17-23.09.2015) та експерт-економіст, наближений до минулої влади Олександр Охрименко, який, за даними ІМІ,  не раз виступав експертом у джинсових матеріалах на користь минулої влади (Предвыборный революционный безпредел 17-23.09.2015). Окрім цього у виданні друкуються повідомлення прес-служби КПУ, навіть без намагань адаптувати їх під журналістський матеріал (Выборы и настоящий патріотизм. Интервью с Петром Симоненко)». На думку авторки розслідування щодо медіавласності Зої Красовської, це пояснюється редакційною політикою власника газети, наближеного до лідера КПУ Петра Симоненка: «Щодо газети «Горожанін», то зараз в її засновниках значиться ТОВ «Гамма-консалтинг», а у її власниках – Андрій і Костянтин Петровичі Симоненко – сини лідера КПУ, та страхова компанія «Гамма» (засновником якої також є Андрій Симоненко)», - йдеться у згаданому розслідуванні представниці ІМІ в регіоні.

Газета «Вісті Придніпров’я» є комунальною, тому чимало новин дублюють повідомлення з облдержадміністрації: «Енергія за прогресивними технологіями», «Мешканці Межівського району поспілкувались з губернатором», «В області побудують геріатричний центр» тощо. До слова, рівень т.зв. паркету у дніпропетровських ЗМІ є найвищим з усіх досліджуваних регіональних засобах масової інформації, він складає 16%, що також не може не впливати на якість газет і сайтів загалом.

Щодо сайтів, то коли візьмемо сайт 056, то можна помітити, що на ньому не надто переймаються збалансованістю подачі своїх новин: у заголовках статей нерідко зайва емоційність порушує стандарт відокремлення фактів від коментарів. Деякі новини походять з соцмереж, без ґрунтовного фактчекінгу (до речі, сайт належить мережі сайтів міст України, котра перевела свої кримські сайти в домен ру., що змушує замислитися над спрямованістю редакційної політики). Україномовний сайт Дніпроград подає новини з цілої Дніпропетровської області, досить збалансовані і оригінальні. Виразна неприязнь сайту до особи Вілкула, деякі новини розгорнуто його «мочать». Так само, які і в 056, присутня авторська емоційна складова при формуванні заголовків новин.

****

Як покращити дніпропетровські ЗМІ та їх контент? По-перше, дати журналістам відійти від емоційного градусу передвиборчої кампанії та поствиборчих маніпуляцій. Пригадати, для чого існують ЗМІ і яка їхня головна мета існування. По-друге, зробити все для мінімалізації впливу власників на ЗМІ, залучаючи для цього процесу профспілки, адвокатуру та громадські організації. Наголошувати і вітати появу новин, матеріалів, які нібито би «мали випадати» із прив’язаних до позиції власника редакційних політик, покращуючи рівень об’єктивності ЗМІ. Не дати переможцеві мерських виборів зачистити ЗМІ, як цього побоюються вже в Запоріжжі, де переміг представник екс-регоналів. Виходити з місцевим контентом частіше в загальноукраїнські ЗМІ, притягуючи увагу до проблем регіону.

Текст: Роман Кабачій, для сайту "Тексти". 

Фото: Дніпропетровське інтернет-видання Забеба.лі.