Ціна НеЗаангажованості

В країнах ЄС джинса – точка неповернення до професії. В розвинених країнах писати матеріали на замовлення – це ганебно та неправильно. Журналіст повинен бути незаангажованим та чесним перед собою та читачами.

В нас поки таке явище, як джинса існує. Політична джинса – це замовні матеріали про кандидатів, які хочуть перемогти на виборах. Медіа мають вплив на суспільство. І політики це розуміють. Тому часто цим користуються. Поширюють в засобах масової інформації «замасковану» рекламу під звичайний матеріал.

Такий текст не маркований. А відповідно до ст. 1, 9 Закону України «Про рекламу» прихована реклама є заборонена.

Згідно статті 9 цього закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

А видання, де публікується джинса часто розуміють це по-своєму. Найдаліші хвалебні цитати виділяють іншим кольором і більшим шрифтом.

Звісно, в Україні є журналісти, які навіть під псевдонімом не напишуть джинсу. Вони розуміють ціну і межу дозволенного. Бути незаангажованим – означає не втрачати довіру читачів, яка є безцінною.

Прихована і неналежно маркована реклама про кандидатів на посаду Луцького міського голови

У інформаційній газеті «Твій вибір» №42 від 15 жовтня розміщено кілька публікацій про кандидатів в депутати та на посаду Луцького міського голови без позначки «політична реклама», або «передвиборна агітація» чи «матеріал передвиборної агітації».

Одразу привертає увагу текст із назвою Олександр Товстенюк: «Першим побачим у мені мера Ігор Палиця». Акцентується увага лише на позитивних характеристиках кандидата на посаду мера Олександра Товстенюка, який наразі займає посаду голови правління фонду «Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Основним своїм конкурентом він називає теперішнього мера. 

У інтерв’ю згадали й про фонд: «Результати нашого фонду не дають сумніватися в тому, що на офіційних посадах нам вдасться чути лучан, дбати про їхні інтереси…».

Аналогічне інтерв`ю розміщено в газетах «Вісник+К»№ 42, «Луцький замок», «Волинь-нова» за 15 жовтня. Заголовок теж такий, як газеті «Твій вибір».

У газеті «Твій вибір» (15 жовтня) є текст із заголовком «Проголосуємо за молодих і свіжих людей, які представляють партію зелених України». І підзаголовок «Чи будемо знову «із зла вибирати менше», як це робимо впродовж 24 років?». 

Такий текст мав би бути маркованим. Нема позначки, що це політична реклама. Акцентується увага на представниках партії, текст просуває інтереси політичної сторони. В матеріалі зазначають, що Василь Байцим йде на посаду мера, далі є інформація про команду, що йде на вибори до Луцькради.

У газеті «Волинь-нова» є позитивна стаття про кандидата на посаду Луцького міського голову Володимира Кучера. В кінці заголовка «Гречки не обіцяємо, вила потрібніші»* стоїть «зірочка». Проте це не належне маркування. Мало б бути зазначено, що це політична реклама.

Також є приклад неналежно маркованої реклами про теперішнього міського голову Миколу Романюка у газеті «Волинь-нова». Текст із заголовком «Європейці теж апелювали до совісті, а потім зупинились на штрафах»*. Не всі виборці розуміють, що зірочкою позначають рекламу політичну.

Найбільше джинси у інтернет-виданнях, - експертка

Координаторка Волинського прес-клубу, представниця ІМІ у Волинській і Рівненській областях Богдана Стельмах зауважує, що як і в кожен виборчий період, «джинси» у волинських медіа досить багато. Зазвичай це позитивні матеріали про партії і кандидатів, хоча немало і «чорного» піару, переважно щодо нинішнього міського голови Миколи Романюка.

«Джинсові» матеріали я би розділила на дві категорії - жодним чином не маркована реклама і неналежно маркована реклама («зірочкові» публікації). Окремі ЗМІ полюбляють ставити її в рубрику «Вибори», але це теж вважається неналежним маркуванням.

Богдана Стельмах. Фото з соціальної мережі Facebook. 

Богдана Стельмах зазначає, що найбільше «джинсових» матеріалів у друкованих та інтернет-виданнях. Щоб джинси не було треба дотримуватися законодавства і професійних стандартів журналістики. На жаль, за «джинсування» поки не існує іншої відповідальності, окрім моральної, тому на разі це лежить у площині журналістської етики.

«На жаль, журналістика і досі перебуває в скрутній економічній ситуації, часто вона залежна від медіа-власника, але хтось таки мусить почати зміни, інакше журналістика ніколи не стане четвертою владою. Мені дуже сподобалося, що багато рівненських журналістів підписали меморандум, яким зобов’язалися не «джинсувати» - це важливий крок і зразок для наслідування всім журналістам в Україні», - вважає Богдана Стельмах.

Джинсування в розвинених країнах – це практично смертний вирок, – медіа-юрист

Медіа-юрист ГО «Інститут розвитку регіональної преси» Олександр Бурмагін пояснює яка різниця між агітацією та інформацією.

«Відмінність у меті створення і поширення таких матеріалів. Якщо перші спрямовані на спонукання виборців голосувати «за» чи «проти» партій і кандидатів, то другі - на забезпечення виборця різнобічною, об’єктивною та неупередженою інформацією, потрібною для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного волевиявлення. Відштовхуючись від цих визначень, які містить Закон України «Про місцеві вибори» можна аналізувати той чи інший матеріал в ЗМІ.

На думку Олександра Бурмагіна, щоб джинса зникла, як явище потрібні комплексні і глибинні зміни. Бо, в її природі і економічний стан, і позитивне в цілому серед людей загальне відношення до корупції (на побутовому рівні), і соціальні правила співжиття, і тільки в останню, мабуть, чергу - суто юридичні механізми.

Медіа-юрист додає, що в розвиненому демократичному середовищі, звинувачення у джинсуванні - це практично смертний вирок в професійних колах і для репутації. В Україні, поки що, на жаль, навіть редактори можуть сперечатись і говорити – «ми б, без неї не вижили». Тому треба розглядати це питання в перспективі. Щоб стало менше - джинси, можливо, буде достатньо якісного законодавства і головне - запровадження реальної відповідальності. Щоб принципово стало менше - треба працювати багато років і в різних напрямках.

Медіа-юрист Олександр Бурмагін. Фото з сайту "Четверта влада". 

За словами медіа-юриста, загалом законодавство не містить визначення терміну «джинса».

«Можемо трактувати це явище через недобросовісну, або приховану рекламу (політичну рекламу). Проте, це буде все одно значно звужене трактування. Бо, через механізм «джинса» часто йдуть дійсно суто інформаційні матеріали, проте з правильними «акцентами» або з «браком» повноти та іншими викривленнями», - зазначає Олександр Бурмагін.

«Якщо говорити про виборчі кампанії, то це порушення обов’язку відмежовувати агітацію та інформаційні матеріали и позначати перші, як агітацію. Відповідальність - відповідно до КУпАП у вигляді штрафів (від 170 до 1700 - до останніх змін). За приховану рекламу санкції встановлено Законом України «Про рекламу» також у вигляді штрафів, але там сума визначається кратно від вартості розміщеної неправомірної реклами (5-кратний розмір)», - додає він.

«Замовні тексти – це «вовчий білет» в розвинених демократичних країнах, - відомий журналіст Польщі

У Польщі жодне пристойне видання не захоче співпрацювати з джинсовиком.

Відомий в Польщі журналіст і редактор, а тепер президент відділу в Любліні «Polska Press Grupa» Даріуш Котлаж акцентує на тому, що журналіст має бути незалежним. У пана Котлажа десятирічний досвід роботи у «Газеті Виборчій» також працював на посаді журналіста, а з 2008 року був редактором газети «Kurier Lubelski».

Відомий в Польщі журналіст і редактор Даріуш Котлаж. Фото надане автору з особистого архіву. 

«В нормальній демократичній країні журналіст є незалежним, чесним та заслуговує довіри. Не пише текстів на замовлення і за гроші. Пише для своїх читачів, для суспільства. Той хто бере гроші в політиків за опубліковані матеріали, не є незалежним і вільним в оцінці реальності. Не є журналістом, а піарщиком», - розповідає Даріуш Котлаж.

«В кожній демократичній країні особа, спіймана на написанні журналістських текстів на замовлення, або через гроші втрачає роботу, або йде з професії з «вовчим білетом» і жодна пристойна редакція ніколи не візьме на роботу такого журналіста», - наголошує він.

Пан Даріуш Котлаж зазначає, «якби не вільні медіа після Незалежності в роках 90-х, то Польща не була в Європейському Союзі. Незалежні вільні медіа і незалежні журналісти підтримували демократизацію і розвиток  демократичного суспільства, боролися з корупцією, порушеннями влади, номенклатурою. 
Показували, що світ може бути нормальний. Без вільних і незалежний медіа не буде правової демократії в Україні». 

Він наголошує, що журналіст в Польщі, який працює в пристойних редакціях не пише рекламних текстів. Звичайно, що це заборонено для того, аби журналіст міг зберегти об`єктивність і незалежність, написавши свій власний матеріал. Журналіст в Польщі має трудовий договір зазвичай із положенням про недопущення конкуренції та будь-яку роботу для іншого роботодавця без згоди керівника.

Мая Голуб, "Четверта влада"
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Справжні обличчя волинських кандидатів».

Для конкурсу "Лови джинсу!"