Стандарти у дніпропетровських ЗМІ: за принципом “не заглиблюючись”

Моніторинг дніпропетровських ЗМІ на стандарти забансованості та достовірності виявив в першу чергу проблему браку аналітичних матеріалів, що підлягали би моніторингу. Переважна частина публікацій - короткі неопропрацьовані замітки (інформація з прес-служб, з офіційних сторінок посадовців у соцмережах). Тому для аналізу бралися ті незначні статті, що містилися у газетах “Вісті Придніпров’я” і “Зоря” та на сайтах (056.ua та “Міський сайт”), а також розгорнуті інформаційні повідомлення (для газет) та ті новини на сайтах, заголовки яких претендували на висвітлення серйозної чи то актуальної проблему та мали би на меті більш ретельну журналістську роботу.

В результаті жодна із газет за два тижні моніторингу не набрала показника у 25 матеріалів: “Вісті Придніпров'я” - 22 публікації за 4 випуски, “Зоря” - 12 публікацій за два випуски.

Найбільш проблемним для всіх медіа став стандарт балансу думок. Він витриманий найменше, якщо так можна сказати про газету “Зоря”, в якій за обома стандартами показник дотримання однаковий - у 8 з 12 матеріалів (по 67%).

Зазвичай цей стандарт є найменш витриманим в онлайн-ЗМІ, оскільки вони женуться за оперативністю та небагато часу приділяють отриманню усіх коментарів щодо проблемної теми. Але найменш витриманим у дніпропетровських ЗМІ, що підлягали аналізу, баланс є у газеті “Вісті Придніпров'я” (18%). Часто це пов'язано із передруком офіційної інформації, що апріорі подана однобоко. В такий же спосіб подається й інформація від активістів - без офіційної позиції влади, як другої сторони.

В деяких випадках її відсутність просто дивує. Наприклад у публікації “Оперувати парковками може місто” (“Вісті Придніпров'я”) подана виключно позиція в.о. заступника міського голови. Хоча тема парковок активно обговорюється в середовищі громадських активістів, що займаються безпекою руху та транспортною інфраструктурою міста, патрульної поліцїі, що нещодавно заступила на роботу. Ці коментарі досить оперативно доступні, аби їх отримати журналісту достатньо просто не лінитися.

Подібна ситуація із сайтами. Наприклад новина “В Приднепровске процветает "мусорный беспредел" (056.ua) cхожа на рубрику “листи в редакцію” - оскільки містить лише констатацію проблеми, але жодних натяків на спроби розібратися, хто в цьому винен: запитавши думку комунальників чи еко-активістів, які завжди активні у темі вивозу сміття.

В деяких темах можна порівняти роботу журналістів різних ЗМІ у пошуку балансу. Наприклад у газеті “Зоря” публікація “Грипп продолжает наступать” має баланс думок, оскільки містить дві дещо протилежні точки зору медиків, а відтак - більш повну інформацію. Проте у газеті “Вісті Придніпров'я” журналісти обмежилися лише коментарями чиновників обласного управління охорони здоров'я (“Заболеваемость ОРВИ выросла вдвое”).

Загалом картина достримання балансу в проаналізованих ЗМІ така: 67% - газета “Зоря”, 52% - Міський сайт, 44% - сайт 056.ua, 18% - “Вісті Придніпров'я”. Досить високий показник у Міського сайту можна пов'язати із тим, що значна частина матеріалів що підлягали аналізу - майже всі статті - передруки із інших медіа (газети “Сегодня”, “УНІАН”, дніпропетровський сайт “Забеба”).

Щодо достовірності, то як не дивно, найбільше проблем із нею - саме у газетах. Загалом по ЗМІ, що підлягали моніторингу, ситуація із дотриманням цього стандарту така: 96% - сайт 056.ua, 80% - Міський сайт, 77% - “Вісті Придніпров'я”, 67% - “Зоря”.

Вказувати джерело інформації сайт зобов'язує формат подачі новин, чим можна пояснити високий показник достовірності саме в онлайн-медіа. Проте трапляються і випадки абсолютного недотримання цього стандарту як в матеріалі “Зарплаты украинских военных: инфографика”, де зовсім не вказане джерело даних, що стали основою інфорграфіки.

У газетах ми вважали недотриманим стандарт достовірності, коли було неможливо встановити джерело наведеної статистики (“Грипп продолжает наступать”, газета “Зоря”), або ж зрозуміти звідки журналісти взяли дані міжнародних організацій - з їхніх офіційних сайтів чи звітів, або ж в інтерпретації інших медіаресурсів - і відповідно, наскільки їм можна вірити (“Забруднене повітря - загроза для людства”, газета “Вісті Придніпров'я”).

Ще один типовий випадок порушення стандарту достовірності - коли у публікації йдеться про історичні події. Наприклад стаття “Наши соотечественники на зимних Играх” в газеті “Зоря” містить прекрасну ретроспективу, цитати політиків тих часів, тощо. Проте немає жодної відсилки до джерела інформації — чи це власні спогади авторки, чи робота з архівами преси? Подібна ситуація із ретроспективою на секретарів Дніпропетровської міської ради на містькому сайті “Десятый секретарь: вспомним предшественников” - якщо це дійсно власні спогади автора, то які гарантії для читача, що він нічого не наплутав і звірив свою пам'ять з документами та архівами.