Сексистські медіаролі жінок: прикраса для чоловіка, "берегиня".

На сьогодні далеко не всі розуміють у повному сенсі термін сексизм. За визначенням, сексизм – це світогляд, в якому стверджується нерівне становище і різні права статей. Для України ця проблема є актуальною, не дивлячись на те, що існує закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», - пише студентка ІІІ курсу Факультету журналістики Національного університету ім. Івана Франка Ольга Ліхобабіна. 

Українське суспільство досі залишається патріархальним, тому сексизм переважно спрямований на жінок. Тенденції прояву сексизму можна спостерігати у ЗМІ. Стосується це, перш за все, політичної сфери. Вона, як відомо, залишається й сьогодні переважно чоловічою площиною. Медіа зазвичай замовчують професійні якості жінки-політика, натомість привертають увагу до її вбрання та зачіски. Натомість чоловіки-політики постають як сильні та рішучі особи, які можуть прийняти важливе і незалежне рішення.

Про це висловлюються і самі політики, про тому, не тільки чоловіки. Так, екс-спікер парламенту Володимир Литвин у своєму травневому інтерв’ю (2009 р.) висловився, що не сприймає своїх колег-жінок, бо на його думку, у політику йдуть «нещасні, обділені увагою і турботою». Такої ж думки дотримувалася тоді Ганна Герман, в житомирському телецентрі вона заявила: «Найвища місія жінки — це готувати обіди, щось там удома робити, берегти дім». 

Доволі довгий час таку саму репутацію мала Юлія Тимошенко. Їй довелось багато працювати і доводити колегам-чоловікам, що вона є нічим не гіршим політиком, а інтелектуальні здібності ніяк не пов’язані зі статтю.

Упередженою думкою є те, що тільки чоловікові властиві «серйозні якості», такі як раціональність, лідерство, логічне мислення, а також орієнтація на роботу, або ж кар’єру. Натомість для жінки характерні: емоційність, пасивність, перевага інтуїції над раціональністю та орієнтація на дім та сім’ю. ЗМІ намагаються показати цілковиту залежність жінки від чоловіка. Для аудиторії створюється декілька образів такої жінки.

По-перше, це жінка-матір. Для неї головним стає її сім’я, а найважливішим – турбота про дітей та чоловіка. По-друге, образ жінки-господині, яка більш за все полюбляє свій дім. Для неї радістю є процес доглядання за цим будинком, всі новітні елементи побутової техніки, а ввечері – телевізор. Третім образом є прикраса. Тобто прикраса для чоловіка. Всім своїм образом вона несе цю красу. 
Саме через такі штучно створені образи виникають упереджені погляди в суспільстві стосовно ролі і місця жінки. За думкою гендерної експертки Марії Дмитрієвої, дуже важливо, «щоб засоби масової інформації приділяли увагу жінкам поза межами звичного для нас спектру “чоловік – захисник, жінка – берегиня”, тому що наше життя значно розмаїтніше». 

«Журналісти пишуть про жінок так, ніби жінки є хворобливими неземними створіннями, – зауважила Марія. – Оце постійне відтворення риторики “справжніх чоловіків” і “жінок берегинь” приносить набагато більше шкоди, ніж користі». Тобто ЗМІ необхідно відходити від стереотипного сприйняття професій, а також упереджених поглядів стосовно інтелектуальних можливостей жінки. 

Так, народна депутатка Вікторія Сюмар зазначила: «Проблеми із дискримінацією варто починати вирішувати всередині себе самих. Робиш вибір? Роби його, бери відповідальність. Будь-яка кар’єра вимагає повної віддачі часу, вмінь і багато чого іншого. Однак, жінка жертвує чимось більше, ніж чоловік».

На сьогодні можна переконатись, що жінки присутні у багатьох професійних сферах, які раніше вважались виключно чоловічою площиною. Тому необхідним є дотримання гендерної рівності у ЗМІ, важливим також є рівність кар’єрних можливостей та неупереджене ставлення збоку суспільства при висвітленні ролі жінки.

Текст: Ольга Ліхобабіна, студентка ІІІ курсу Факультету журналістики Національного університету ім. Івана Франка. 

Ілюстрація: Фабіо Уртадо (Fabio Hurtado). 

Матеріал написаний в рамках практики в Інституті масової інформації