Секретар проти журналістів: юридичний кейс В'ячеслава Мішалова

У Дніпрі щойно вщухнув скандал, що розгорнувся навколо секретаря міськради В'ячеслава Мішалова та голови бюджетної комісії Артема Хмельникова. Обидва були представниками об’єднання «Самопоміч» у Дніпрі, доки їх не виключили з політичної сили через підозри у корупційній діяльності. Опозиція вимагала зняття Мішалова та Хмельникова з посад, що вони обіймають у міськраді, через підозри у тендерних махінаціях. Опозиція добилася голосування, але у депутатів не вистачило голосів для прийняття такого рішення. Залишимо аналіз цих подій політтехнологам та правоохоронцям. Текст стосуватиметься минулорічного рішення суду, яке у розпал усіх вищезазначених подій внесло деяке непорозуміння у роботу журналістів. Стало відомо, що В'ячеслав Мішалов вимагав у суді  заборонити усім ЗМІ розповсюджувати про нього інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами. Строком на три роки. Як це працює і чи працює взагалі – ми і намагалися з’ясувати. 

Кіровський районний суд Дніпра 21 листопада 2016 року заборонив засобам масової інформації розповсюджувати про В'ячеслава Мішалова «інформацію без перевірки її достовірності, а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами». Таке визначення винесла суддя райсуду Олександра Колісниченко до позову В'ячеслава Мішалова.

«Позивач пред’явив позов до ТОВ “Пінет”, як власника інтернет-сайту Zabeba.li, та головного редактора Інформаційного агентства Zabeba.li про захист права на повагу до його, позивача, гідності і честі та права на недоторканність його ділової репутації як секретаря Дніпровської міської ради на предмет визнання недостовірною інформації про зв’язок позивача з незаконною діяльністю ПАТ “Акціонерний комерційний банк “Конкорд”».

Так, позов дійсно стосується ресурсу «Забєба», який часто пов’язують безпосередньо з Мішаловим і директор якого, Сергій Шишкін, пліч-о-пліч із Мішаловим брав участь у передвиборчій гонитві від дніпровського об’єднання «Самопоміч». Редакторка сайту Ольга Палій (яка була кандидатом від цієї ж сили, але до обласної ради) повідомила, що їй нічого про цей суд невідомо. Сергій Шишкін у телефонній розмові прокоментував це так: «Славік Мішалов ніколи не мав ніякого відношення до “Забєби”, Це повністю мій проект, я є його директором, я сам у нього інвестую. Були гострі моменти. Славік намагався на мене натиснути, щоб я видалив якісь матеріали. Але потім до нього дійшло, що це марно. Було це рішення суду, ми його не дотримуємося, так все і закінчилося». Сергій Шишкін запевнив, що не має ніякого гострого конфлікту із секретарем міськради Дніпра, і не планує його мати. До того ж рекомендував не звертати на це рішення уваги, мовляв, «Забєба» продовжує писати про Мішалова, і все нормально. Хоча жодного матеріалу про В'ячеслава Мішалова у контексті банку «Конкорд» знайти на ресурсі не вдалося.

Не сповнені такої впевненості у своїх діях інші представники дніпровських медіа. Адже суддя Кіровського райсуду Олександра Колісниченко окрім вимог до «Забєби», додала ще й такі:

«Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю “Пінет”, як власнику інтернет-сайту Zabeba.li, головному редактору Інформаційного агентства Zabeba.li, а також будь-яким іншим засобам масової інформації, включаючи інтернет-видання, поширювати стосовно ОСОБА_1 [В'ячеслава Мішалова., — авт.] інформацію без перевірки її достовірності, а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №203/5402/16-ц».

У своєму нещодавньому зверненні до керівництва «Самопомочі» В'ячеслав Мішалов наполягав на тому, що численні матеріали в ЗМІ, в яких містилася інформація про корупцію в міській раді Дніпра, мали замовний характер. А вже по закінченні пертурбацій у міськраді, секретар подав до суду на видання «Лица» та «Главком». Що саме стало причиною позову, стане відомо згодом — зараз тексти позовних заяв на порталі «Судова влада України» відсутні. Не отримали їх ще і представники видань.

Медіа-юрист Максим Ратушний дослідив рішення та прокоментував наступне: «Швидше за все, до тих, хто буде розповсюджувати таку інформацію, будуть звертатися представники чиновника, апелюючи до цього рішення. Тут треба вимагати звернення до ЗМІ в офіційній формі. Або логічніше чекати на безпосереднє звернення представника виконавчої служби. І вже лише за його зверненням, після ознайомлення з ухвалою, редакція може приймати рішення по залишенню чи прибиранню тексту. Наразі це рішення не мало б впливати на роботу ЗМІ».

«Важливо відмітити, — додає юрист, — що рішення хоч і доступне на сайті єдиного реєстру судових рішень, проте не публікувалося у засобах масової інформації і, більше того, анонімізація позивача у справі, — все це умовно не дозволяє чітко встановити той факт, що засобам масової інформації було відомо про таку ухвалу, а також не відомо щодо якої конкретно особи заборонено поширювати інформацію без перевірки її достовірності (хоч це і так є загальновизнаним стандартом журналістики), а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі».

Текст: Валерія Мальченко, регіональна представниця ІМІ у Дніпропетровській області, для "Громадського.Дніпро". 

Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).