Що варто знати журналісту, який працює в екстремальних умовах

 

Продюсер TV Reuters Сергій Каразій приблизно місяць щороку проводить у гарячих точках. Він висвітлював війну у Боснії, Косово, Чечні, Афганістані, Іраку, Карабаху, Південній Осетії тощо. Каже, що головне в екстремальній журналістиці – показати події такими, які вони є. І при цьому вижити, адже «загинути за матеріал, який, можливо, навіть не вийде в ефір – найбільший ідіотизм, який може статися з вами в житті». На майстер-класі для студентів і гостей Школи журналістики Українського католицького університету у Львові Сергій продемонстрував вміст своєї похідної сумки – захисні жилети, протигази, шолом, аптечку. Крім цих речей, необхідно знати основні правила поведінки в місцях, де журналіст ризикує здоров’ям і життям.

 

• Журналіст, який не пройшов спеціальної підготовки, не має їхати на війну. Ризик загинути для непідготовлених у десятки разів більший. Але екстремальні умови роботи – це не лише збройні конфлікти, а всі потенційно небезпечні події: мітинги, демонстрації, масові протести, де бувають сутички та бійки з міліцією.

• Якщо ви готуєте текст, добре подумайте, чи взагалі потрібно вам бути на події. Можливо, краще подзвонити джерелу інформації і зробити матеріал просто в редакції. Телевізійники та фотографи, природно, мусять бути присутніми, щоб показати картинку.

• Подбайте про зручний одяг: джинси, кросівки, тільки натуральні речі, які не плавляться й не горять. Скоріш за все, в одному одязі доведеться ходити цілий день. Якщо носите контактні лінзи, краще замініть їх на окуляри – вони захистять очі від сльозогінного газу.

• Не можна мати з собою ніякої зброї. Якщо ви застосуєте зброю, ви перестанете бути журналістом і перетворитесь на учасника події. А ось що необхідно мати, то це документи. Крім оригіналу бажано запасти кілька копій.

• Обладнання беріть тільки найнеобхідніше: камера, кілька карток пам’яті, кілька запасних батарейок, мікрофон, кабель, штатив.

• Перш за все, огляньте місце події і прорахуйте шляхи відходу на випадок, якщо ситуація стане неконтрольованою.

• Якщо ви знімаєте відео, на місці важливо знайти кілька точок для зйомки. Обов’язково має бути верхня точка, яка не просто дає змогу показати гарний загальний план, але є й безпечнішою для журналіста.

• Працювати в екстремальних умовах краще вдвох. Коли знімаєте, ви втрачаєте пильність, тому важливо, щоб вас хтось прикривав. Домовтеся про місце зустрічі на випадок, якщо ви загубитесь або зникне мобільний зв’язок. Зверніть увагу на орієнтири, які будуть помітними навіть уночі.

• Зважайте на звичаї країни, де ви працюєте, і засоби, які може застосувати міліція проти натовпу. У Західній Європі, наприклад, стріляти не будуть, але можуть застосувати сльозогінний газ. У Пакистані битимуть дерев’яними кийками, а можуть і стріляти.

• Дуже добре знати бодай кілька слів мовою країни, до якої ви їдете. І розуміти, що можна казати, а чого не варто. Добре мати місцевого гіда-перекладача.

• Пам’ятайте, що натовп – це живий організм і одна з найбільших небезпек. Намагайтесь відчути його настрій. Стежте за тим, куди він рухається, але не біжіть разом із ним.

• Якщо починається сутичка між поліцією і натовпом, ніколи не ставайте посередині. Завжди безпечніше відійти за колону поліції, але знімати з цього ракурсу буде важче.

• Гуртуйтеся з іншими журналістами. Якщо поліція бачить велику групу журналістів, вона їх не чіпає.

• Якщо відчуєте реальну небезпеку, якщо вас поранили, якщо вас охопила паніка і ви відчуваєте, що не можете працювати далі, негайно відходьте.

Дарина Корінь, Школа журналістики УКУ 
Фото Катерини Недеснової