Що очікують волинські журналісти від нової інформаційної політики держави

На Волині розпочав роботу відділ інформаційної політики, призначено його керівника і названо річну суму фінансування – близько 300 тисяч гривень. Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик ще у грудні минулого року зазначив, що нова структура буде працювати з громадою, ЗМІ і захищатиме інтереси, свободи і права громадян в умовах інформаційної війни. Що очікують волинські журналісти від нової інформаційної політики на державному і регіональному рівнях? Як сприймають створення додаткового органу і якими мають бути стосунки влади і ЗМІ?

Мирослав Ватащук – власкор ЗІКу у Волинській області

– Ніякої користі з того утворення під назвою «Мінстець» я не бачу. Множать дармоїдів, які страждають дурнею. Для протистояння російській пропаганді є достатньо можливостей і без української Геббельс-інформ. А те, що куму президента треба вмостити одне місце в міністерське крісло – це вже питання, як кажуть, філософське.

Якою має бути співпраця влади зі ЗМІ – чітко виписано у законодавстві, тут ровера вигадувати не треба. Єдине, що мали б позакривати держтелерадіокомпанії в областях і комунальну пресу. А також припинити «платну співпрацю» за бюджетні гроші. Жодних «програм підтримки» і тому подібне. Бо всі чудово розуміють, що місцеві можновладці просто тупо піаряться за бюджетні гроші. Недарма губернатор Гунчик божився, що відмовиться від розтринькування бюджетних коштів на самопіар адміністрації, але не пройшло і півроку, як він виявився справжнім газдою свого слова: хочу даю, хочу – забираю (авт. – голова Волинської ОДА повідомив, що на інформаційну діяльність у 2015 році заплановано 700 тисяч гривень)

Мая Голуб – журналіст у «Громадське. Волинь»

– Мені от цікаво, як будуть «відбивати» інформаційну атаку Росії в міністерстві? В Україні є чудовий сайт Stopfake, де кожен може перевірити поширену інформацію російськими ЗМІ на правдивість. Ініціювали його створення випускники і студенти Могилянської школи журналістики. Це гарний приклад того, коли, об`єднавшись, можна боротись з «інформаційною» війною.

Як буде працювати і що саме буде робити відділ інформаційної політики Волинської ОДА – час покаже. Наша влада мусить розуміти, що вона має бути відкритою перед журналістами, йти назустріч в поширенні інформації і не бути упередженою до журналістів.

Ірина Мусій – журналістка сайту Lutsk.eu

– Потрібно чекати найгіршого. Замість того, щоб відганяти атаки російських тролів і нарешті наступати в інформаційній війні, нам просто «закрутять гайки». Тобто, все йде до жорсткої цензури. І журналісти – це перші люди, які постраждають чи вже страждають від цього.

Хочеться вірити, що співпраця влади і ЗМІ можлива для перемоги у війні. Але наразі у мене постає питання - з ким воюємо? Бо, крім Путіна і російської пропаганди, є ще війна з олігархічними кланами, в якій журналісти вже давно програли. Ніхто навіть не намагається це заперечити. А в принципі – співпраця ЗМІ і влади неможлива. Кожен просто має робити свою роботу. Якісно і правильно. Тільки от питання в іншому: скільки в нас таких «державних мужів» і журналістів?

Оксана Швець - випусковий редактор інформаційного відділу ТРК «Аверс»

– Головне, щоб не заважали журналістам працювати, зрозуміли специфіку їхньої роботи, поважали та допомагали. До всіх ЗМІ ставилися однаково.

Хочеться вірити, що може нарешті почнуть не на словах і папері займатися інформаційною політикою в державі, а на ділі. Має бути стратегічний підхід і спеціально підібрані мудрі люди з Україною в серці.

Сергій Шаповал – головний редактор інтернет-видання Kovel.com.ua

– Від керівника відділу інформаційної політики Волинської ОДА очікую, що робота з пресою з боку влади стане більш якісною, гнучкою, ефективною та професійною. Принаймні, з’явилася людина, до якої можна апелювати та звертатися і яка не буде (сподіваюсь) влаштовувати істерик редакторам за журналістів, що стояли з недостатньо радісними обличчями під час приїзду Президента (як це було за часів Януковича). Також сподіваюся, що працівники облдержадміністрації не будуть формувати тіньові штаби для писання провладних коментарів під статтями у волинських електронних ЗМІ і не будуть корумпувати журналістів поїздками за державний кошт на круглі столи у Польщу.

Щодо Мінстеця – то це буде чергова імпотентна структура, згідно з технологією, яку продемонструвала комісія з моралі та подібні владні починання.

Валентина Куць – журналістка ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань» на Волині

– Вважаю, що співпраця влади та ЗМІ – речі непоєднувані. ЗМІ повинні контролювати владу і служити суспільству.

Щодо новоствореного Міністерства – це зайва витрата бюджетних коштів, а інформполітики як такої не видно. Я думаю, що це звичка радянських часів – створення різних відомств. Треба змусити працювати ті інституції, які вже є.

Олена П’яних – журналістка Інформаціного агентства «Волинські новини»

– У нинішніх реаліях журналісту складно довіряти органам влади й активно підтримувати державницьку політику, яка насаджується. Чому? Сьогодні особливо активізувалися волонтерські і громадські організації. Їхні представники на більшість подій дивляться крізь призму людяності. А тому назовні випливають кричущі факти державницької зради, обману щодо реального стану економіки в країні, військових дій на сході України, тощо. Корупція так паразитує повсюди і по всьому, що лозунги «Ми поборемо корупцію!» навіть не сприймаються.

Органи влади просять стримано подавати інформацію і не панікувати, не нагнітати, забрати інформацію, яка дискредитує їх представників. Натомість журналіста постійно «годують» обіцянками все «вирішити», «взяти під особистий контроль», «залучити експертів до розгляду справи», «клопотати про це в столиці»… Та й то лишень після того, як неймовірні факти вже стають відомі широкому загалу, коли чиниться громадський тиск на владу і це масово підтримують у ЗМІ.

Тому дуже важливо, щоб співпраця відділу інформації при ОДА у співпраці зі ЗМІ різних форм власності ґрунтувалася, насамперед, на оперативності, доступності до чиновника за принципом «все й одразу», щоб чесність переважала над популізмом і жодних вказівок! Звичайно, це не стосується військових таємниць чи іншої інформації, що становить загрозу життю і здоров’ю людей.

Юрій Горбач – журналіст порталу «Четверта влада»

– На мій погляд, головна роль відділу інформаційної політики Волинської ОДА мала б полягати в забезпеченні регіональних журналістів усією потрібною інформацією, яку вони часто отримують нелегко. Наприклад, інформація про волинян із АТО (загиблі, як забезпечені амуніцією, контакти з бійцями, потреби, організація поїздок місцевих журналістів в АТО тощо). По факту, думаю, користі з цього відділу буде мало, швидше просто ля-ля і проїдання бюджетних грошей. Поживемо-побачимо.

Наталка Пахайчук – журналіст-фрілансер

– Від нового відділу дуже чекаю впорядкованої інформполітики. Під цим розумію легкий доступ через сайт ОДА до офіційної інформації, яку раніше не завжди було просто знайти. Зокрема, є прогалина у висвітлені роботи наших РДА. Наприклад, Горохівська РДА не висвітлює діяльності, не публікує офіційних документів, або робить це просто підпільно. У мене є надія, що налагодження системної роботи всередині структури для спрощення доступу громади і ЗМІ до інформації не залишить у виконавців часу і натхнення на втручання і рекомендації для ЗМІ. Окреме побажання – відійти від практики «розведення» наближених ЗМІ, а також робити розсилку на електронні скриньки журналістів, а не лише інформувати через соцмережі.

Андрій Герасимчук – журналіст газети «Хроніки Любарта»

– Міністерство інформаційної політики загалом не потрібне. Усі аргументи Стеця – то тільки бла-бла-бла. По суті, вони ж всілякі лайфньюзи не фільтрують, бо впливу не мають, а щодо таких казусів, як на Інтері – то фізично не встигнуть промоніторити й оперативно зняти з ефіру всякий непотріб. Що можна писати журналісту про війну, а що краще опустити, я думаю, кожен з нас знає. Крім того, будь-яке міністерство вимагає фінансів, а потреби, куди використати ці кошти, є набагато важливіші.

Співпраця влади і ЗМІ – повна дурниця: у владців є прес-служби, а розповідати журналісту, що він щось там переплутав чи неправильно зрозумів, – то шановні держслужбовці, говоріть чітко і зрозуміло, а не як тільки незручне питання – то ховаєте голову в пісок і починаєте вигадувати «відмазки».

Ольга Жарчинська – журналіст-фрілансер

– Мінстець – це совковий підхід для вироблення політики, потрібної владі, для ручного управління медіа. На кого можна – тиснутимуть, решта самі «включать» само цензуру. Всі хочуть працювати і заробляти. Тим більше, коли проходять вибори. Спочатку має бути хоча б один незалежний канал, а тоді вже можна говорити про інформаційну політику.

На місцевому рівні буде більш «тонкий» підхід – тут усі один одного знають. Вась-вась – і псувати стосунки з владою жоден редактор не захоче.

Але, думаю, до останнього подиху треба жити з правдою, щоб перед самими собою не було соромно.

Іван Савич – журналіст інформаційного агентства «Волинські новини»

– Я дуже наївна людина, але все ще сподіваюсь на те, що держава дійсно вирішила перейнятись проблемою інформаційної політики країни, а не хоче таким чином ще більше посилити свій вплив на ЗМІ. Як на мене, звичайної прес-служби при органі державної влади було би більш ніж достатньо.

Все, що потрібно журналістам від влади задля кращої співпраці – повна відкритість. Але мені чомусь здається, що я швидше доживу до створення Міністерства магії України, ніж до дня, коли це стане реальністю.

Тетяна Грішина – журналістка газети «Хроніки Любарта

- Грамотна інформаційні політика в держави повинна бути, бо в нас мультикультурна країна з нелегкою історією з дуже важким сьогоденням і надто примарним майбутнім.

Але оці відомства в жодному випадку не повинні втручатися в роботу журналістів, вводити цензуру і таке інше. Щодо журналістів рівня Лайфньюза, то тут мають якісно виконувати свою роботу працівники СБУ. І цього було би достатньо.

Грамотна інформаційні політика в моєму розумінні - це підтримка власного книговидавця, кіно, мистецтва, культурний обмін, підтримка внутрішнього туризму навіть. А інструментів для того, аби їх підтримати чи принаймні не заважати - вдосталь і без новостворених структур.

Кілька слів від себе.

Повідомлення про намір створити Міністерство інформаційної політики викликало в мені шквал емоцій: нерозуміння, злість, бажання протистояти вже і зараз, тормошити кожного журналіста на «повстання» за правду і свободу слова. Акції протесту в Києві та інших містах України змусили пана Стеця зустрітися з представниками медіа-організацій, але чогось путнього з цієї зустрічі не вийшло. І Міністерство попри протести все одно створили і при цьому збрехали. На урядовому порталі зазначено, що в Положенні про Міністерство враховано зауваження медіа-організацій, в той час як ті стверджують, що жодних зауважень не подавали, а загалом були проти цього органу. Якщо інформаційна політика держави на будь-якому рівні будуватиметься на брехні, довіра до влади впаде ще більш.

Текст: Богдана Стельмах, регіональний представник ІМІ по Волинській і Рівненській області, для сайту "Четверта влада". 

На фото: Юрій Горбач. Більше фото - в оригіналі публікації.