Роман Імєльський: "Журналіст-міжнародник – це робота 24 години на добу"

Шеф-редактор та фахівець міжнародного відділу видання Wyborcza.pl Роман Імєльський працює тут близько двадцяти років, тому добре знайомий із «кухнею» геополітичної журналістики. На майстер-класі у Школі журналістики УКУ на прикладі Gazeta Wyborcza він розповів про специфіку роботи журналіста-міжнародника, а також про інтернет-вибух, який змінив журналістику та медіа. 

Міжнародна журналістика сьогодні переживає не найкращі свої часи, як наприклад у 50-60-ті роки ХХ століття, коли видання могли мати багато кореспондентів за кордоном, але специфіка міжнародної кореспонденції дуже змінилася, збільшилася роль журналістики для суспільства. Із початком 2000-х кількість міжнародних журналістів у світі щораз зменшується, і не лише тому, що це дороге задоволення для видання, а й через розвиток інформаційних технологій. Тепер не обов’язково відсилати свого кореспондента у якусь країну, щоб дістати звідти інформацію. Gazeta Wyborcza, окрім міжнародних бюро, має місцевих журналістів. Наприклад, кореспондент із Білорусі збирає інформацію про події у своїй країні, а також про країни Балтії та деякі країни колишнього СРСР. Крім цього ми співпрацюємо із різними медіа по всьому світі.

Фото: Катерина Москалюк

Яскравим прикладом кооперації міжнародних журналістів є робота над проектом Panama papers. До рук журналістів відомої газети Süddeutsche Zeitung потрапила велика кількість документів, які стосуються податкової системи. Після цього міжнародна компанія журналістських розслідувань ICIJ звернулася до журналістів зі всього світу, які працювали над інформацією про офшорні компанії, до яких можуть бути причетні відомі люди з їхніх країн. Можна вважати, що завдяки цьому виник новий тип журналістики – робота з документами, даними, фактами або data-journalism. У Польщі цим займалася Gazeta Wyborcza. Перший матеріал був про колишнього мера Варшави, відомого польського політика Павла Піскорського, який до цього часу не може пояснити, звідки у нього кошти на майно.

Справжній бум у медіасфері спричинила поява інтернету. Ще десять років тому ми раділи, що зможемо економити на папері і випускатимемо лише онлайн-версію видання. Проте й до сьогодні наші читачі приблизно однаково читають друковану Gazeta Wyborcza та онлайн Wyborcza.pl.

Молодий журналіст, коли вперше приходить на роботу, теж очікує, що за інформацією далеко ходити не треба, і всі матеріали можна писати не виходячи з редакції. Але якість таких матеріалів викликає сумніви. Тому хороший журналіст-міжнародник має бути досвідченим, обов’язково досконало володіти англійською мовою, цікавитися тим, що навколо нього відбувається, розуміти, що журналіст – це робота 24 години на добу і не боятися викликів, оскільки часто регіональний журналіст може перекваліфікуватися у військового кореспондента. Тоді він має бути готовим до того, що часто доводиться жити у таких самих умовах, як і солдати. Ця робота дуже складна і впливає на психіку людини. Чимало відомих військових журналістів або самі обривають життя, або гинуть на фронті.

Поява так званого «глобального села» викликала й зміни у фінансуванні ЗМІ. Gazeta Wyborcza – це приватне видання, яке, як і більшість подібних видань, має три джерела фінансування: надходження від продажу друкованої версії газети, реклама і пейвол. Шість років тому бізнес-модель, яка передбачає оплату читачами кожної одинадцятої статті в онлайн-ЗМІ запровадив  The New York Times. Коли два роки тому ми перейняли досвід американських колег, то були здивовані, що читачів на сайті лише побільшало.

Фото: Вікторія Слобода

Інтернет змінив й специфіку до міжнародної інформації. Тепер заяви посадових осіб можна швидше прочитати на їхніх сторінках у соцмережах, аніж у офіційних ЗМІ. Соціальні мережі випереджають за оперативністю навіть найбільш відвідувані новинні ресурси, на кшталт BBC.com. Завдяки таким змінам сьогодні будь хто, у кого є смартфон може стати журналістом. Тому дуже важлива роль якісних журналістів, які не просто передають інформацію, а й вміють її пояснити, чого не може зробити пересічна людина зі смартфоном. 

Інтернет – це, водночас, геніальний і негеніальний винахід. Із одного боку ми в режимі реального часу можемо шукати та обробляти інформацію з будь-якого куточка світу. Із іншого – інтернет це великий big brother, який слідкує за користувачами.

Текст: Вікторія Ейсмунт, УКУ

Фото: Анна Чуданова (вхідне), Катерина Москалюк, Вікторія Слобода.