Прозорість медіавласності потягне деолігархізацію та демонополізацію — з круглого столу в Одесі

Одеса завжди відзначалась дуже великою кількістю ЗМІ. Тут тільки телерадіокомпаній зареєстровано 40, з них активно в ефірі і кабелі транслюється 28. Хто володіє цими медіа, чи впливають власники на редакційну політику та чи потрібно одеситам знати цих власників і що це їм дасть — про це говорили на круглому столі «Впровадження прозорості медіавласності: одеські реалії», організованого Інститутом масової інформації у партнерстві «Телекритикою» за підтримки Чеського Посольства в Україні, який пройшов в 10 вересня в Одесі.

Участь у заході взяв також заступник посла Чеської Республіки в Україні Павел Бучек. 

(Зліва направо: Олена Васіна, Роман Головенко, Оксана Романюк, Павел Бучек)

Тема прозорості медіавласності на законодавчому рівні піднімалася ще у 2013 році, коли прийняли перші зміни до Закону «Про телебачення та радіомовлення». Однак, на думку медіаюриста Романа Головенка, вони не були ефективні, оскільки розкривали володіння тільки на рівні першої юридичної особи. «Якщо юрособою з першого рівня володіє ще якась юрособа, а нею ще якась і так далі, тобто утворюється ланцюжок, неможливо було розкрити усіх власників, зокрема і кінцевого. Тому й висунули ідею запровадити повноцінне відкриття корпоративної медіавласності», — розповів Роман Головенко.

«Проблема полягає в тому, що власники медіа впливають на контент, визначають певну редакційну політику, часто в своїх інтересах, — переконаний медіаюрист. — Щодо великих телеканалів, то в Україні вони належать олігархам, для них медіа не є основним бізнесом. Наприклад, якщо основний бізнес металургія чи промисловість чи щось інше, то вони лобіюють це завдяки медіа. Також завдяки медіа вони впливають на політичне поле, тому що можна похвалили чи покритикувати уряд, відповідно це є вплив на аудиторію, виборців».

За словами Романа Головенка, за кожним ЗМІ стоїть одна або кілька юридичних осіб, тому існують кілька схем: одна-дві особи володіють однією юридичною особою, якою володіє ще одна юридична особа, тією особою ще одна, а ж в кінці лише фізична особа. Бувають і складніші схеми: співвласність фізичної з юридичною особою, які володіють ЗМІ, далі цією юридичною особою ще кілька юридичних осіб у різному відсотковому співвідношенні. В кінцевому результаті знаходимо заховану фізичну особу, яка може бути підставною особою, або може сховано в офшорах.

«Офшори відомі не лише тим, що вони дозволяють мінізувати оподаткування, вони також ховають справжнього власника юридичної особи. Це такий додатковий сервіс, держава, де офшор веде бізнес, не може дізнатися, хто є фактичним власником цього бізнесу», — пояснює юрист.

Так, законопроект про прозорість медіавласності передбачає три рівня прозорості:

1) відкриття інформації про бенефіціарів, тих, які володіють більш, ніж 10%  в юридичній особі. Рівень розкриття в 2,5 рази глибший, ніж це передбачено для звичайних юридичних осіб.

2) запроваджується контроль для телерадіокомпаній, регулятор — Національна рада з питань з телебачення і радіомовлення. На неї покладається перевірка тої інформації, яку декларують ЗМІ про своїх власників.

3) інформація про власників ЗМІ стане загальнодоступна. Запроваджується публікація цієї інформації на веб-сайтах телередіокомпаній і на веб-сайті Нацради.

«Звісно, підписаний закон ще не є повноцінною реформою,— наголошує Головенко. — Реформа — це коли цей Закон працюватиме, що залежить від Нацради, яка зараз не є особливо ефективною. Щоб вона дійсно запровадила Закон в життя, має бути політична воля або громадський тиск».

Українські ЗМІ сьогодні в складних економічних та рекламних умовах. Найчастіше вони можуть бути самоокупні хіба під час виборів за допомогою джинси, немаркованої реклами. Ще однією проблемою є те, що український споживач не готовий та фінансово неспроможний сплатити за якісну інформацію.

«Очевидно, що потреба в інформації є, це наглядно показує популярність газети “Вести”, яку роздають у великих містах мільйонними тиражами, і люди її читають в громадському транспорті, отже попит на інформацію є. Однак, у цих економічних умовах люди поки що не готові чи не хочуть платити за якісну інформацію», — вважає експертка ІМІ Олена Голуб.

Від початку року падіння рекламного ринку ЗМІ склало 33% і це найбільше б’є по регіональних ЗМІ.  «Олігархи насправді не заносять гроші на телеканали, а вони скеровують рекламні потоки таким чином, що незалежні ЗМІ їх не отримують. Ринок замонополізований, — переконана виконавча директорка ІМІ  Оксана Романюк. — Якщо буде прозорість, як мінімум буде деолігархізація та демонополізація. Ринок страшно роздутий в Одесі, тут занадто велика кількість ЗМІ. Як мінімум з’явиться механізм переформатування рекламних потоків».

Та поки медіавласники «тримають» свої ЗМІ лише заради використання їх у власних інтересах, найменше, що можна зробити, допомогти споживачам інформації сприймати її більш критично і розпізнавати, де якісні журналістські матеріали, а де власник просто використовує медіа у своїх політичних чи бізнесових іграх.

Розслідування по медіавласниках Одеси можна знайти на сайті ІМІ за посиланням: http://imi.org.ua/analytics/51295-komu-nalejat-odeski-zmi-analiz-institutu-masovoji-informatsiji.html

Яна Машкова, Ірина Чулівська, ІМІ

Проект щодо запровадження прозорості медіавласності реалізується ГО Інститут масової інформації за підтримки Посольства Чехії в Україні.