Про «районки» замовте слово

Уже майже рік як Україна втратила звичний ритм життя в бажанні кардинальних змін. Про те, що сталося не так, як гадалося, говорять, мабуть, усі. Із приходом «нової» влади і «нових» облич ми стикаємося з настільки старими проблемами, що не йметься віри, чи загалом були Майдани.

Призначення «тимчасових» керівників районних адміністрацій після вигнання команди Януковича потягнули за собою шлейф помилок, який потім підхопили «постійні». Не буду на разі про всі – зупинюся на ситуації в медіа-сфері, - пише регіональний кореспондент ІМІ на Волині Богдана Стельмах на сайті "Четверта влада". 

На Рівненщині на початку листопада голова Здолбунівської РДА звільнив із посади головного редактора районної газети «Нове життя» Сергія Кондрачука. Мотивація в розпорядчому документі відсутня, проте на сайті «Здолбунів sity» вказано, що головний редактор на той час очолював окружну виборчу комісію, а також був депутатом райради від партії «Удар». Сам Сергій Кондрачук вважає своє звільнення незаконним, проте оскаржувати рішення голови РДА не має наміру, про що повідомив Сайт чесних новин «ВСЕ».

А 7 листопада на Волині депутати Іваничівської районної ради звільнили головного редактора газети «Колос» Валенитину Петрощук і доручили голові райради укласти угоду з іншою особою. Жодні аргументи колективу не спрацювали на користь пані Петрощук, а оскільки вона перебуває на лікарняному, то на даний момент у видання фактично два редактора.

Проте, це не єдиний нездоровий момент цієї ситуації. У жовтні районна рада змінила Статут газети і перетворила видання на комунальне підприємство, хоча раніше у нього було три співзасновники – Іваничівська районна рада, Іваничівська районна держадміністрація і трудовий колектив редакції. По-суті, видання стало власністю райради.

Історія із Валентиною Петрощук – не єдина в області: в кількох районах «нова» влада намагалася звільнити невигідного собі редактора. І тут пригадалася мені історія багаторічної давності – коли в Україні була нібито проукраїнська влада (як кажуть – «за Ющенка»): тоді міський голова Луцька звільнив головного редактора «Луцького замку» і поставив нового, мотивуючи необхідністю змін у підході до висвітлення подій, періодичності виходу друком, тощо. Тобто мала бути повна реорганізація, хоча з того часу анічогісінько не змінилося (хіба що на попередніх виборах до парламенту журналістські посвідчення від цього видання отримало більше 200 осіб).

Безумовно, українська медіа-сфера потребує кардинальних змін. Питання роздержавлення комунальних ЗМІ поставало неодноразово, по-новому постало воно і зараз. Але якщо раніше редакційним колективам намагалися показати вигоду в самостійності, то теперішній підхід – показати недолугість їх існування, звинуватити в існуючому статусі, тощо. А з огляду на згадані вище події – чи не сама ж влада зацікавлена в ручних ЗМІ? Тим паче – місцеві вибори «на носі».

Аби настали реальні зміни, всі, хто тягнуть воза, мусять рухатися в одному напрямку.

Текст: Богдана Стельмах, регіональний предствник ІМІ у Луцьку, голова Волинського прес-клубу, для сайту "Четверта влада".