Повернення журналістів в зону АТО: залежність від адреналіну?

Доволі болючим питанням в наш час стало бажання журналістів повертатися в зону бойових дій, але не для того щоб висвітлювати події які там відбуваються, а просто тому, що їх туди тягне. Що це, психологічні відхилення, чи щось інше? - пише психолог Інституту масової інформації Валерій Луценко в блозі на "Телекритиці". 

Дуже часто є так, що це елементарна фізіологічна необхідність. Звичайно, війна в будь якому разі для нормальної людини це стрес, особливим стресом це є для людей, які мають об’єктивно висвітлювати події, без прикрас, як воно є. Але зазвичай, людська психіка намагається відгородитись від джерела стресу - стресора, його уникати чи тікати від нього. Чому ж журналістів так тягне назад? Відповідь проста - адреналін.

Адреналін це природній гормон виживання, якби не він, то нас, Homo sapiens, не існувало би. Завдяки ньому наші предки виживали у вкрай непростих умовах, оскільки він стимулював усі природні ресурси людини. Але часи змінюються, і із корисного та дуже необхідного гормону, адреналін перетворився у природній наркотик. Найстрашніше в цій ситуації, що людина навіть не усвідомлює цього. «Підсівши» на адреналін, людина не отримує того «кайфу» як від застосування наркотичних речовин, але «ломка» від його недостатності доволі характерна -організм стає млявим, сонним, втомленим. Найпростіший вихід позбутися від «похмілля» - це отримати нову дозу і повернутися в стан адреналінової ейфорії. Так і замикається коло. Постійне прагнення «тримати себе в тонусі», розвиток адреналінової залежності затьмарює всі інші сфери життя, включаючи роботу, спілкування і сім’ю. Потреба в адреналіні стає практично нездоланною - такий «наркоман» хоч і не відчуває ломки, але звикає до адреналіну на психологічному та фізіологічному рівні. А це куди складніше прихильності фізичної.

Виникає питання, а що ж поганого є в бажанні тримати себе постійно в тонусі? Багато людей плутають це бажання із здоровим способом життя. Чим же це загрожує? Під час небезпечної ситуації рівень адреналіну в організмі збільшується в десять разів. Надто часті його стрибки можуть призвести (крім адреналінової залежності) до захворювань серцево-судинної системи (інфаркт, інсульт), вестибулярного апарату (збої почуття простору, незрозуміла тривожність), психічного виснаження (за рахунок зайвої витрати нервових клітин), зменшення рівня кальцію в організмі, як і інших корисних речовин, які під час екстриму витрачаються нераціонально і нерівномірно.І це - не рахуючи, звичайно, ризику серйозних травм і небезпеки для життя. Жінкам надлишок адреналіну загрожує проблемами із зачаттям. Як бачимо, результати невтішні.

Що ж робити, щоб уникнути надмірного ризику? Рецепт від усіх «хвороб», це спорт. Спорт рятує у багатьох ситуаціях, в тому числі і в процесі звільнення від адреналінової залежності. Заняття в спортзалі, біг, підняття тягарів дають певну кількість адреналіну - якраз стільки, щоб не «підсісти». А також добре стимулює самооцінку. До речі, доволі часто адреналінозалежні люди не «дружать» з самооцінкою. Підсвідомо людина вважає, що якщо не доведе сама собі, що може стрибнути вище голови, нічим їй не загрожує. Так що іноді «лікування» необхідно проводити саме у напрямку підняття власної самооцінки.

Отже, замисліться, чи не є ви одним з таких «наркоманів», і якщо відповідь «так», то я дуже рекомендую вам замислитись над своїм способом та ритмом життя, як теж уподобань, до яких ви схильні.

Текст: Валерій Луценко, ІМІ, для "Телекритики"

Фото: Фейсбук Петра Аполінарського. 

На фото: Польські репортери з бійцями батальйону "Донбас".