Ці вибори пройшли під особливий сплеск замовних матеріалів. Такі собі подвійні стандарти журналістики: з одного боку відстоюють європейські цінності, з іншого - не нехтують лівими грошима. В останні дні “джинси” було так багато, що ЗМІ вже не встигали загортати в обгортку благонадійного журналістського матеріалу. І що страшного? - скаже недосвічений читач, глядач. А те, що вас можуть у такий спосіб змусити повірити не тому і віддати свою долю принаймні на найближчі 5 років пройдосі, - пише регіональний представник ІМІ в Харківській області Ганна Прокаєва на сайті "Справжня Варта. Схід". 

Що таке “джинса”, як її відрізнити і навіщо?

Ми пропонуємо не сподіватися на професійну етику, а на себе. Елементарні знання з журналістики допоможуть Вам розібратися, чи “джинса” перед вами і що хочуть Вам “впарити” під виглядом новини.

Стандарти журналістики — ознака якості 

Професійний стандарт — це вимоги до знань, вмінь, навичок роботодавця до працівника. Це документ і він свого роду є правилами гри, за порушення яких працівник несе відповідальність. І це головне, що відрізняє журналіста, архітектора, лікаря від тих, які називають себе такими — відповідальність. І саме стандарти роблять матеріал журналістським.

Отож, про стандарти.

Оперативність. Мається на увазі, що новина має бути вчасною. Зважайте на інформаційний привід. Якщо подія не свіжа і суспільно не важлива, то повторювати її з дня на день немає сенсу. Наприклад, якщо журналісти відслідковують розвиток певної події, яка представляє собою суспільний інтерес — все чисто. Якщо ж подія не настільки важлива, а вам намагаються довести її грандіозність, при тому акцентують увагу на причетності до події певної людини — скоріш за все, матеріал замовили. Або редакції зовсім відбило медіачутливість. Наприклад, новина про те, що привезли мощі Святих до Харкова. Її друкували три дні поспіль, при чому повторювали весь час у деталях попередньо надрукований текст. Для мешканців достатньо було нагадувати щодня, де віруючі сьогодні можуть відвідати мощі. 

Об’єктивність. Неупередженість. Рівновіддаленість.

Тут журналісти сперечаються, чи може бути об’єктивність у журналістиці. Коли ти сам є учасником подій і так чи інакше пропускаєш інформацію через себе.  Особливо, коли мова йде про висвітлення військових подій.  Київський журналіст Тарас Кузьмов влучно це пояснює: “Коли у тебе летить куля, важко залишитися об’єктивним!”.  Але ж вибори — не війна! Тому сміливо вимагаємо від журналістських матеріалів  дотримання цих стандартів! Що це значить на справі. Коли журналіст пише про кандидата у депутати, то має ставити не тільки “пухнасті” запитання, а також критичні, діставати скелети з шафи, розпитувати про неприємне минуле, темні справи та плями. Так, щоб глядач мав максимально повне уявлення про свого потенційного обранця. Зважайте на новинність матеріалу та його об’єм. Якщо хтось провів суботник в одному з парків міста, а цьому присвячують мало не репортаж — замовний матеріал! Цю “новину” кандидат може розмістити у себе на сторінках соціальної мережі. І до того ж новина про плани навести лад — це те ж саме, що обіцяти та одружитися. 

Точка зору на подію має бути не одна, а як мінімум дві. Навіть якщо це говорить не сам кандидат, а експерт про нього — і тут такі ж вимоги!

Зважайте на факт. Факт і судження мають чітко відокремлюватися. Бо інколи журналіст може не виокремити (з різних причин) - і маєте судження за факт.

Джерела. Уважно дивіться, хто є першоджерелом. Не полініться перевірити посилання. А по-друге, критично ставтеся до об’єктивності наданої цим джерелом інформації. Якщо це прес-служба кандидата — поганого не скажуть, будьте певні. Їхня задача — піарити свого роботодавця. Якщо це соцопитування, дивіться уважно, хто проводив, і зважайте, чи то дані з визначеними у виборі чи ні. Зважаючи на подібні статті, Тігіпко мав бути принаймні прохідним. 

Чорний піар — ним не нехтують ніколи. Під час кожної передвиборчої кампанії майбутні кандидати не шкодують помиїв один для одного. Якщо когось критикують — сприймайте такий матеріал з підозрою. Можливо, це той самий випадок, коли зірки загоряються за чиїмсь бажанням.

Ще улюблений прийом кандидатів — вказати на явні промахи попередників і заявити, що лише він та його команда зможуть виправити усі ці недоліки.

І якщо сумніваєтеся — інтернет вам у поміч! Скористайтеся прикладом медичної практики, де  останнім часом спостерігається така тенденція — для встановлення кінцевого діагнозу клієнт звертається до декількох лікарів. А ще суто технічна ознака замовного матеріалу — один й той самий матеріал ви можете побачити  у декількох ЗМІ. Замовний матеріал має бути маркований як “Політична реклама”!

Поради від журналістів, як відрізнити “джинсу”:

Євген Маслов: “Баланс думок  і неупередженсть. Герой не може бути лише білим і пухнастим! У новинах — навіть вибір героя — вже може бути піаром.”

Слава Мавричев: “Все просто. Если уже в начале сюжета вас начинает подташнивать, где-то в середине – срабатывает рвотный рефлекс, а по окончании этого шедевра охота вымыть рот с мылом – значит это была «джинса»”.

Текст: Ганна Прокаєва, представник ІМІ у Харкові, для сайту "Справжня варта".