Навіщо потрібна прозорість медіавласності — з дискусії у Дніпропетровську

Для країн Європи нормально, коли медіа є основним бізнесом. Тоді як в країнах третього світу, як от Колумбія, Венесуала та Україна, основний бізнес — газ, нафта чи ще щось, а ЗМІ — це така собі подушка безпеки, якою можна захистити свої бізнес або політичні інтереси.

Як боротися з впливом власників на редакційну політику у Дніпропетровську дискутували експерти з місцевими журналістами на круглому столі “Впровадження прозорості медіавласності: дніпропетровські реалії”, оргіназованим ІМІ за підтримки Чеського посольства в Україні.

Прийнятий 3 вересня 2015 р. закон, який зобов’язує телерадіоорганізації відкрити кінцевих бенефіціарів — лише перший крок. Наступним, на думку експертів ІМІ, має бути фінансова прозорість медіа.

“Український медіаринок монополізований, тільки під час виборів за допомогою джинси ЗМІ мають змогу заробити. Потрібно зрозуміти наскільки ЗМІ є дотаційними, а наскільки вони можуть самі заробляти, необхідне викриття фінансової прозорості. Відповідно фінансова прозорість на цьому ринку абсолютно точно вплине на рекламні потоки”, — переконана виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. Вона також нагадала, що частку групи Інтер у 2013 році продали за 2,5 мільярди доларів, тоді як весь рекламний ринок в Україні складав 460 млн.

За словами медіаюриста ІМІ Романа Головенка, власники ЗМІ впливають на редакційну політику і часто мають змогу спотворювати картинку на свою користь. “Щоб глядачі телеканалу могли краще розпізнати заангажовані матеріали, важливо, щоб вони були проінформовані, хто власник. Якщо канал хвалить підприємство цього власника або навпаки критикує його опонентів, відповідно аудиторія значно критичніше сприйматиме матеріал і буде складніше маніпулювати”, — переконаний юрист.

Роман Головенко, Зоя Красовська

Зараз в Україні діють різні схеми приховування справжніх власників медіа. Зазвичай їх “переприховують” через багаторівневі юридичні особи, лише в кінці ланцюжка юросіб можна знайти фізичну особу. Також бувають випадки, коли ця фізична особа є підставна.

Загальне законодавство України щодо розкриття кінцевих бенефіціарів юридичних осіб, на думку юриста, працює неефективно. По-перше, воно стосується лише тих осіб, що володіють більше 25% статутного капіталу, тоді як в законі про прозорість медіавласності прописали 10%. По-друге, державний реєстратор, якому приносять картку з вписаним беніфіціаром, фізично не має можливостей перевірити цю інформацію. Тому щодо телерадіоорганізацій встановлений регулятор — Нацрада, яка має перевіряти достовірність наданої інформації.

“Великі телеканали мають бути соціально відповідальним бізнесом, оскільки вони впливають на громадську думку. В Україні 85% населення в основному новини беруть з телеканалів, фактично вони формують електоратні настрої, тому вони мають бути більш підзвітними суспільству і має існувати система перевірки наданої інформації про власників”, — переконаний Головенко.

Згідно з новим законом, інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів, тобто власників, телеканали мають не лише подати до Нацради, а й оприлюднити на власних веб-сайтах.

На думку Оксани Романюк, закон про прозорість медіавласності дасть можливість не лише юридично тиснути на власника у разі певних порушень, але й застоовувати громадський публічний тиск. “Закон дає можливість журналістам пишатися своєю професією. Щоб у суспільстві не казали, що журналіст продажний. Для цього потрібні передумови, одна з них — прозорість медіавласності. Далі потрібні зміни до антимонопольного законодавства, потрібна фінансова прозорість, прозорість редакційної політики — коли колектив домовляється з власником про основні принципи їхньої роботи, яким етичним стандартам вони слідють, яку термінологію застосовують і так далі. Зараз ця звична для ключових міжнародних ЗМІ практика зовсім не працює в Україні”.

Олена Голуб, Оксана Романюк

Короткий контент-аналіз місцевих ЗМІ провела експертка з моніторингу ІМІ Олена Голуб. Вона відмітила дуже велику кількість джинси в місцевій пресі напередодні виборів. “Наприклад, в газеті ”Днепр вечерний” більше 50% джинси, тобто власне журналістських сатеріалів майже немає. А ті, що є, займають невеликі площі, на джинсу припадає близько 70% площі газети, ще 10% звичайної реклами, — відзначила експертка. — А інтернет-видання gorod.dp.ua, яке входить до холдингу “Сегодня” Рината Ахметова, розміщує багато анти-піару проти групи Коломойського, Корбана та Філатова, що цілком логічно, зважаючи на політичну позицію власника”.

Дослідження медіавласності Дніпропетровська, проведене регіональною представницею ІМІ Зоєю Красовською, читайте за посиланням.

 

Яна Машкова, Ірина Чулівська, ІМІ