Медіа-реформи – чи тотальний контроль?

Після Євромайдану питання реформування медіа-сфери, яке час від часу виринало з приходом чергової «нової» влади, набуло предметного значення : громадські активісти і журналісти взялися активно розробляти і впроваджувати Реанімаційний пакет реформ, серед  яких – і сфера інформаційна.

Більше шансів реалізувати реформи з’явилося в результаті входження у Верховну Раду журналістів у новому для них статусі – народних депутатів. Як вони прийшли до влади – питання далеко не однозначне: ті, хто викривав корупційні схеми, тепер пліч-о-пліч із тими, хто ті схеми активно впроваджував(уже чого варте перебування Лещенка і Луценка в одному об’єднанні). Але мало того: вже перші дні депутатства «акул пера» були позначені скандалом навколо малих зарплат. Хто би міг подумати, що в такий скрутний для України час «вічний революціонер» Мустафа Найєм раптом відмовиться працювати за 5 тис. грн. (хоча реально сума на кілька тисяч більша)? Бо в журналістиці він заробляв більше?

Але менше з тим – питання зарплат поки зависло, натомість «нова»-стара влада взялася проводити реформи на рівні міністерств. І от як у «добрі» радянські часи з’явилося в нас Міністерство інформполітики, або ж –  у народі – Міністерство правди і Міністерство «5 каналу».

Робиться все це (як і багато що в нашій країні) – з благими намірами: задля інформаційної безпеки, захисту національних інтересів, свободи слова (??? О-о) і т.д. У нас хіба нема законодавства, яке регулює ці питання? І нема відповідного органу, який би відповідав за безпеку? А РНБО?

Власне, самої структури ще нема, проте вже є міністр – колишній генпродюсер «5 каналу» і нинішній нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Юрій Стець. Кажуть, із ідеєю створення такого органу він носився давно, а підфортунило аж тепер. Зійшлися всі зорі на небі: нардеп + нардеп не від якоїсь там, а від самої партії президента + кум президента… Тетяна Чорновол відразу заявила, що «Міністерство інформації вигадали для працевлаштування однієї людини». Кумівство нікуди не ділося. А депутати, які проти цієї ініціативи, зокрема і наші «акули пера», розводили руками, бо нічого не могли вдіяти. Певна справа: впливати на депутатів і приймати державницькі рішення – це не матеріали писати (хоча їх значимість у жодному випадку не применшую).

Чим страшний вовк, якого малюють?

По-перше, створення нової структури  – це додаткові робочі місця, що в умовах економічного занепаду і війни ми дозволити собі не можемо.

По-друге, навіть якщо буде лише міністр без Міністерства (таке, згідно ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» може бути), які функції пан Стець збирається виконувати? Сам???

По-третє, процедура створення такої структури абсолютно непрозора – питання доцільності її існування ніхто на обговорення медіа-спільноти не виносив. Жодної консультації, жодних дискусій… А для чого? Це ж – реформи…

По-четверте, як каже виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк, «міністерство нанесе величезний удар по довірі. Довіра – це рушій соціальних реформ та геополітичної підтримки, це фундамент для створення потужної держави. Нема довіри до влади = третій майдан…»

Але, як на мене, в усій цій ситуації закладена одна з головних небезпек: незважаючи на пікети, заяви, прохання представників медіа-спільноти не створювати міністерство, звернення до Стеця відмовитися від посади, – у вищих ешелонах «нуль» реакції.

Член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський на своїй сторінці у Facebook зазначив, що ідея створення Мінінформполітики – «це насправді діагноз абсолютного нерозуміння основ демократії та прав людини. Політична еліта була позаду протестів на майдані і тепер вона позаду, незважаючи на певне оновлення... якщо ви чекали на демократичні реформи, то пора в сплячку, бо ці люди просто на це не здатні... на жаль, це знову відкладається і наслідки цього навіть складно передбачити».

Робити певні висновки з недолугих дій «нової» влади дуже не хочеться, але чи в мене одної виникають асоціації з режимом, який вів нас у світле майбутнє? Я тут з острахом і про інше подумала: он Путіну майже всі ЗМІ підконтрольні і майже весь інформаційний простір. Це ж яка спокуса для Порошенка!

Текст: Богдана Стельмах, регіональний кореспондент ІМІ по Волинській та Рівненській області, для сайту "Четверта влада"