Марія Степан: «Журналіст повинен мати хребет»

Марія Степан працює на польському громадському телеканалі TVР. За свої сюжети про життя поляків поза Польщею цього року отримала престижну телевізійну премію імені Мачея Плажинського. Її мати – полька, батько – українець.  Саме він навчив Марію української, якою вона говорить майже без акценту. «Коли мене питають: “то хто ж ти – українка чи полька?”, я відповідаю: “і полька, і українка – так трапляється в житті”», — каже журналістка. У Львові вона побувала на запрошення Школи журналістики Українського католицького університету, щоб розповісти про стандарти репортажу на польському телебаченні (відео).

До того, як прийти на телебачення, Марія понад десять років працювала на радіо. Тепер робить приблизно два десятки телесюжетів на місяць. Місію журналіста вона вбачає в інформуванні: «Журналіст – це лише рупор. Його робота полягає в тому, щоб показувати світ таким, яким він є. Але добре, коли це впливає на інших, допомагає їм зрозуміти світ. Ми – не скринька, куди можна скинути всі проблеми, і вони вирішаться, бо ми покажемо їх по телебаченні».

Втім, зауважує Марія, в її практиці були випадки, коли телеглядачі допомагали героям її матеріалів. Так було у випадку з паралізованим хлопчиком із Ґданська. «Наближався чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Ми хотіли показати його з іншого боку, нестандартно, не так, як завжди. Я дізналася про хворого на параліч чотирнадцятирічного Давіда, який захоплювався збірною Іспанії й понад усе мріяв потрапити на матч», — розповідає журналістка. Після її сюжетів мрія здійснилась: Давід побував на всіх матчах іспанців у Ґданську, а глядачі TVP придбали йому квиток на фінальний матч у Києві. Невдовзі по чемпіонаті хлопчик помер.

Головне для репортера, за словами Марії Степан, — це знайти героя, адже в основі репортажу лежить людина, а не подія, посадова особа чи сам автор. Наприклад, у сюжеті про евакуйованих за другої світової війни поляків, які загинули в Ірані, в центрі уваги дочка одного з загиблих і чоловік, який утратив там рідного брата. «Море стало його домовиною», — ледь стримує сльози старий, показуючи в далечінь. Разом із тим, відверто розкриваючи людські історії, журналісти TVP не переступають меж професійної етики.

У репортажах польського телебачення не «розжовують» тему й не дають розлогих пояснень. «Глядач – не дурень. Він має трохи подумати й сам зробити висновки», — говорить Марія Степан. У новинних сюжетах для створення настрою часто використовують музику, яку на українському телебаченні можна почути хіба що у підсумкових тижневиках. За словами Марії Степан, TVP ретельно сплачує правовласникам за кожну використану композицію: «усе перевіряють – дивляться, слухають, тому пісню не можна взяти безкоштовно».

В українських теленовинах, на думку Марії, забагато політики. «У нас у випуску вісім тем, із них лише дві політичні. Чому ви так багато про це говорите?», — дивується вона. Більше уваги, ніж політиці, новини TVP приділяють соціальній тематиці, культурі, історії та цікавинкам. До того ж, навіть у політичних сюжетах головне – не політики, які щось говорять або роблять, а людина, на яку це впливає.

В Україні Марія буває досить часто й віддавна. «Вже п’ятнадцять-двадцять років приїжджаю до вас на вибори, — ділиться вона враженнями. – Раніше ви нечасто їздили за кордон. А тепер українці всюди: у Польщі, в Іспанії, в Англії. Вони бачать, як живуть інші, й розуміють, що Європа може бути всюди, і в Україні теж. Але ви поділені: ментально Західна Україна ближча до Польщі чи Німеччини, а Східна – до Росії». Її також дивує двомовність на українському телебаченні, коли журналіст ставить запитання українською, а йому відповідають російською: «В іншій європейській державі це був би великий скандал. І це ще одне свідчення того, що ви поділені. Хоча, можливо, в цьому ваша сила – поєднання цінностей і традицій. І з цієї причини ви цікаві кожному журналістові світу».

Марія Степан каже, що журналіст має виконувати свою роботу попри всі внутрішні суперечності. Тому вона звернулась до глави Української греко-католицької церкви Владики Святослава Шевчука із запитаннями про Волинську трагедію. «Це було важко, адже я наполовину українка. Але я приїхала до Патріарха Святослава і спитала його: “Ваше Блаженство, що ви думаєте про це? На вашу думку, це був геноцид?”». Журналіст, каже Марія, повинен бути об’єктивним попри те, ким він почувається; мати хребет і ставити навіть питання, важкі для нього самого.

Оксана Піддубна, Школа журналістики УКУ

Фото Тараса Малого