Люмпенізація заказухи

У передвиборчій риториці українських політичних сил наступив період виразного ступору в пошуках креативу. Минулися часи, коли можна було стравлювати народ, і спекулювати або на темах «Росія нам допоможе», або навпаки – «москальня в усьому винна». Бути зараз проросійським політиком небезпечно для рейтингу, тож в умовах сякої-такої демократії і врешті демонструванні всіма (ну, практично всіма) політичними силами українського патріотизму (навіть колишні регіонали переконують: «Оппозиция должна быть проукраинской»), кожна з політичних сил намагається виокремити свою особливу але фішку, і крутити нею на всі боки. А оскільки в українській політиці заведено «співпрацювати зі ЗМІ», присилаючи їм оплачені матеріали без позначки реклама, то вимислювати нові й нові завитушки цієї фішки, розсилаючи їх за принципом віяла різним ЗМІ (під різними ж заголовками), стає для піарників зірок і зірочок українського політичного олімпу каторгою. Втім, високооплачуваною, - пише Роман Кабачій в авторській колонці на сайті "Українська правда". 

Але якби політики глянули тверезим і критичним оком на матеріали, за які вони дають грубі гроші, то вони не могли би втриматися від сміху. Якщо у Ляшка епатажність, популізм і нахрапистість є основою його політичної кар’єри і дивуватися ми можемо не стільки заголовку «Від Франка до Ляшка», під яким дізнаємося про корені ляшківського радикалізму в заснованій Каменярем Радикальній партії, то радше спектру газет і сайтів, які цю маячню опублікували («Сегодня», «Україна молода», «Львівська газета», «Газета по-українськи»). Натомість чимало політичних сил, що намагаються бути серйозними і вірогідними для свого виборця, викликають у своїх «фішках» якщо не сміх, то роздратування.

«Фішки» Сергія Тигіпка – його економічна обізнаність, боротьба за єдність країни, відбирання у регіоналів пальми «опозиційності» і критика уряду, до якої він спускається все частіше і все примітивніше. Ось приміром, такі заголовки: «У влади немає політичної волі діяти рішуче», «Владу треба міняти. Вона думає про себе, а не про країну», «Сергей Тигипко: «Правительство упустило время – теперь проблемы промышленных предприятий нужно решать индивидуально»». Про що думав Сергій Леонідович із підконтрольною йому групою нардепів в трагічний день 21 лютого, коли його із нетерпінням чекали у владі, пам’ятає вся країна. Він думав про себе і про майбутнє прем’єрське крісло. Тепер же попри намагання відбілися через власний благодійний фонд, або відверті заяви на кшталт «Сергій Тигіпко дав пораненим військовим 600 тисяч гривень», виборець йому не вірить, а створює фотожаби на тлі зім’ятого туалетного паперу та злобними тезами на тему купи витрачених грошей на самопіар на тлі величезних потреб армії і добровольчих батальйонів.

Регіонали, які разом із іншими недобитками режиму Януковича вирішили охрестити себе опозиційним блоком, вочевидь вирішили, що чим цинічнішою буде втюхувана теза, тим швидше її обиватель ошелешено проковтне. Вони у нас бачте партія миру. Ось їхні заголовки, котрі натякають, що нинішня влада, читай по днр-рівськи, хунта, відповідальна за розв’язання війни. ««Партия мира» против «партии войны»», «Кто ответит за тысячи погибших и десятки тысяч искалеченных жизней», «Объединиться ради мира», «Юрий Бойко: Цель Оппозиционного блока - сохранить единство страны и жизни людей». Ніби це не регіонали увесь 2013 рік ходили з проплаченими маршами «проти фашизму», настроюючи одну частину країни на іншу. Ніби це не регіонали голосували за закони 16 січня і танцювали після їх прийняття. Ніби це не вони відповідальні за розстріли на Майдані. Тепер їхні очільники повтікали із одурманілого їхньою пропагандою Донбасу і чекають «миру». Коли Ганна Герман їде в Слов’янськ заради фото із чиєюсь вдовою, а потім це фото розходиться по джинсі про «робочу поїздку Ганни Герман на Донеччину», хочеться запитати: 1) що за така «робоча поїздка»; 2) чому ця стаття має бути оплаченою і надрукованою в кожній масовій газеті?

Серед новачків виборів нашвидкуруч сколочений проект ЗАСТУП (За Соціальну трудову Українську Перспективу), - джинсує як і всі, фантазії нуль. Якщо кілька магнатів які доять українське селянство заявлять, що саме вони є тим вимареним захисником цього селянства, як це вперто заявляється, то у мене як у вихідця з села, виникає одразу кілька питань. Чому, для того щоб достукатися до сільського виборця, треба розміщувати джинсу на сайті «Обозреватель» чи УНІАН? Це що, такі он-лайн-Сільські вісті, який читає кожен поважний фермер? Креатив у цій джинсі – нульовий коефіцієнт корисної дії. Новина приміром про те, що ЗАСТУП виступив на захист виробників картоплі. Завтра він виступить на захист виробників ріпи, післязавтра моркви і так далі? Заголовок одного з матеріалів: ««ЗАСТУП» удивил: в пятерку лидеров вошел сельский голова, - аналитик Андрей Китаев». Здивував тим, що чергова «кухарка» потрапить до парламенту? Наше суспільство давно вимагає професіоналів на своєму місці, а політикум вперто не бажає цього розуміти. За спиною у ЗАСТУПУ – Олег Бахматюк, керує ним Віра Ульянченко, а коментує джинсу політолог і колись поет Володимир Цибулько, переконуючи, що в партії немає людей, заплямованих політикою і корупційними схемами («Газета по-українськи», 19 серпня). Для кого ця локшина?

«Фішка» Юлії Тимошенко – вступ до НАТО та ініційований «Батьківщиною» референдум з цього питання. Якщо в цій партії вважають, що якщо в одній і тій же газеті щодня писати про НАТО, то людина повірить саме «Батьківщині», а не НАТО? Інститут масової інформації проводить щоденний моніторинг політичної джинси у вересні місяці, і за дві перші декади «Батьківщина» опублікувала в 4-х газетах, які підпадають під моніторинг, і на чотирьох сайтах опублікувала , з них 7 про НАТО, з такими от «оригінальними» заголовками: «Украине НАТО надежная защита», чи «Референдум про вступ до НАТО – це потужний удар по Путіну». Щоб ви й не сумнівалися. Тільки за часів прем’єрства Тимошенко ми не отримали навіть План членства в НАТО, до якого були на півкроку.

І насамкінець дві партії влади. Вони джинсують теж. «Народний блок» у «Комсоломці» розповідає про свою потрібність у кризові часи, і що «список «Народного фронта» больше всех походит на презентацию будущего правительства» (дуже вже нагадує стару пісню про «команду професіоналів»). Блок Петра Порошенка продовжує взятий на президентських виборах тренд «взяти все і зразу» і переконує в тому, що саме за нього проголосує найбільше людей. Дивно лишень, що коментує таку статтю як експерт глава Комітету виборців України Олександр Черненко, 21 номер у списку президентського блоку. Або з’являється у джинсі від БПП активістка Світлана Заліщук, також кандидатка в народні депутати, котра може й не підозрює, що розшифровку її виступу на телепрограмі друкують на «Обозі» як «новину»?

Прості як двері меседжі можливо були б і корисними, якби політикам, що їх проголошують, хоч хтось у цій країні вірив. А коли вони бездарні і справляють враження волання заради галочки (я повідомив, я заплатив, я надрукував), це вчергове посіяні в пісок гроші. В наші всеїдні ЗМІ.

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для "Української правди".