Лілія Шевцова: «В Україні Росія знищує ідею революції як способу протесту, бо хоче убезпечити себе від сценарію Майдану в Україні»

«Фактор війни для України та Росії є різним. В Україні він став фактором мобілізації українського суспільства, рухом до Європи. В Росії фактор війни став поштовхом до мобілізації російського суспільства та інструментом світського руху Росії у протилежну сторону.

Я можу впевнено сказати, що ситуація попередніх 20-ти років сьогодні не існує. Ми живемо в новій реальності – розвороту історії. Зараз важко зрозуміти, в якому суспільстві ми знаходимося. Деякі тенденції вийшли на поверхню, вони вже не в соціальній глибині. Але до чого призведе їх зіткнення і яку ціну ми будемо платити – це питання. Період 20-ти років розвитку пострадянського світу закінчився. Ми захоплені зненацька, але ми в процесі розвороту нової історії. В цілому цей період — листопад 2014 року — можна порівняти з 1991 роком — розпадом Радянського Союзу. Не виключено, що наслідки 2014 будуть більш драматичними та непередбачуваними. Чому? Тому що розпад Радянського Союзу породив надії. Одна із них – люди думали, що історія належить ліберальній цивілізації. Зараз ясно, що момент, коли існувала цивілізаційна альтернатива Заходу, вже закінчився.

За ці 20 років світ встиг багато чого. Зокрема це будівництво нового Європейського союзу. Це нормативний проект, про який мріяли десятиріччями. Але в той же час це показало, що ми опинилися в ситуації історичної паузи. Ми не змогли створити нову систему світогляду. За цей час Захід не лише не запропонував людству новий вимір норм, цінностей. Виявилося що він спить, знаходиться у ситуації повного задоволення собою. Останніми роками ми побачили, що Захід не може вибратися із кризи, в якій опинилася модель західної ліберальної демократії.

Тут почали говорити про дисфункціональність Америки. Сьогодні це єдина країна, яка намагається привнести норми і принципи у світову політику. Проте через свою самодостатність Америка входить у власну раковину. Її вже не дуже хвилює навколишні проблеми.  Світ знаходиться в стадії, коли неясно куди йти.  Старе не працює, а нового ще немає. Ми стали свідками сплеску енергії однієї нації. Буває таке, коли світ спить, але в один момент якась нація скидає шахову дошку. Такою нацією виявилася Україна, яка скинула шахову дошку і застала Європу та ліберальне суспільство зненацька.  Європа виявилася неготова відкрити двері та вікна Україні. Вона була в шоці від того,як повернулися події, особливо після воєнних дій на Донбасі. Ця ситуація шоку та паралічу ще б тривала, коли б не чергове потрясіння в липні – аварія малазійського боїнга.

Поступово Захід дійшов висновку, що мова не йде про локальний конфлікт України та Росії. Зараз говоримо про геополітичний виклик, який буде стосуватися європейської і глобальної безпеки. Питання в тому, як після цього буде сприйматися Захід – так, як і раніше або він буде скинутий зі світової арени, адже не знайшов вирішення конфлікту України та Росії. До цього моменту Захід сформував політику двох рівнів по відношенню до Росії. Перший рівень – застосування санкцій. Спочатку вони були м’якими, це був список людей, близьких до Кремля. Цього виявилося недостатньо. Поступово Захід досягнув єдності та застосував санкції третього рівня – секторальні санкції. Зараз очевидно, що вони завдали великий удар російській економіці. У наступному році Росія може втратити третину свого бюджету – 200 мільярдів доларів. Це страшна цифра для країни, яка входить у кризу.

Битва Росії із Заходом розвернулася на території України. Україна – це, по-перше, інструмент зберегти за Кремлем центр Галактики, бо без нього важко вижити. Росія на території Вашої держави хоче зберегти один із необхідних елементів російського тіла. Друга задача – Україна – як поле битви із Заходом та Європою. Боротьба за витіснення європейських цінностей з України. Третя задача – історія України як фактор легітимності російської держави. Адже якщо Україна піде до Заходу, то Росії доведеться рахувати свою історію не з часів формування Київської Русі та хрещення. Тоді будемо починати свою історію з 12-го століття, а це вже зовсім інша історія. В Україні Росія знищує ідею революції  як способу протесту, бо хоче убезпечити себе від сценарію Майдану в Україні. В Україні Росія випробовує новий формат війни. Тут проходить відкат нової моделі локальної регіональної війни, на яку орієнтується Росія, відкат нового типу зброї та армійських об’єднань, створених після російсько-грузинської війни 2008 року.

Як Захід може розвивати свою політику реакції? Вона залежатиме від того, як Захід буде визначати  свою позицію у цій війні. Він буде дивитися на реакцію Росії – її підтримку ДНР і ЛНР, на підтримку України з боку інших держав. Поки що таких дві – Німеччина та Америка.

На днях ми побачили емоційну реакцію, якої раніше Захід уникав. Я маю на увазі зустріч великої 20-ки, коли російський лідер відчув на собі повне ігнорування. Які результати? Іноді мораль важливіша раціональності. Тим паче для Імперії.

Тепер усім зрозуміло, що мінських домовленостей більше немає. Треба шукати нові шляхи вирішення проблеми.  

Що відбувається в Росії? Основний висновок – станом на 2014 рік Росія застрягла у цивілізаційному просторі. Вона не може в рамках самодержавства відповідати на виклики. Вона хоче повернутися до минулого, але коли ти відновлюєш архаїку,то  повертаєшся до війни, як фактору виживання. А Росія повернулася до війни, бо не може жити в мирі. Відрахувати 20 років назад неможливо. Для цього доведеться відмовитися від технологій, Інтернету, а суспільство до цього не готове.

Ідея пошуку ворога вже не діє довго в російському суспільстві. Ідеї ДНР і ЛНР, поширювані в Росії, можуть тривати більше. Але цифри підтримки влади змінюються. Зараз з’являється 68% тих, хто не радив би своїм синам брати участь у воєнних діях на Україні. Це нова цифра, яка показує, що колективна свідомість вже змінюється. 

Росія впритул підійшла до геополітичних викликів, вона входить в кризу, російська система вичерпує свої внутрішні ресурси.  Цей фактор штовхає країну до міжнародної політики.  Захід це розуміє. Якщо б раніше він міг закрити очі на війну Росії в Україні, то тепер розуміє, що справа не в Україні. Якщо Росії дозволити руйнувати світовий порядок, міжнародні правила гри, то знайдуться інші неліберальні держави. Іран виглядає з-за рогу і дивиться на те, як відреагує Захід – чи є червона межа, яку він нікому не дозволить переступити. А ще є Китай – лідери якого ведуть себе так, як і Кремль. Якщо Захід відступить зараз, ніяк не відреагує, то інші держави обвалюватимуть міжнародний порядок, а це вже загроза всьому міжнародному спокою. 

Україна показала, що є європейською країною. Те, куди вона рухається, буде залежати від рівня її трансформації власною політичної елітою. Війна з Росією – не остання перешкода на шляху бездіяння. Системні реформи української влади будуть сильним поштовхом для Заходу у питанні гарантування територіальної цілісності».

Записала Олена Зашко, Донецький національний університет, для ІМІ