Контент, стандарти й інші цікаві моменти інформаційних повідомлень волинських медіа (річний аналіз)

Достовірно – але незбалансовано, із ДТП і вбивствами – але з низьким відсотком «джинси», гендерної незбалансовано – але з тенденцією до позитивних змін. Такими є дані моніторингу найбільш популярних на Волині друкованих («Волинська газета», «Вісник і К») та Інтернет-видань («Волинські новини», «ВолиньPost», «Волинський інформаційний портал» і «Волинь24»), проведеного Інститутом масової інформації з грудня 2015 по вересень 2016 років.

Професійні стандарти

Аналіз суспільно важливих інформаційних повідомлень на дотримання трьох найважливіших професійних стандартів – достовірності, балансу думок і відокремлення фактів від коментарів, – показав, що дотримання балансу думок і точок зору характерне лише для половини журналістських матеріалів. При чому така тенденція властива інтернет-виданням – у друкованих збалансованою є лише третина повідомлень. Щодо двох інших критеріїв, то їх дотримано в більшості матеріалів, що не може не тішити, проте в окремих випадках важко говорити про достовірність поданої інформації, оскільки відсутня згадка про джерело.

У зв’язку з періодом виборчого затишшя волинські медіа продукували значно менше замовних матеріалів (комерційна “джинса” не настільки актуальна, бізнес часто рекламує свої послуги через рекламні оголошення), проте окремі з них мають своїх стабільних замовників. Наприклад, інтернет-видання «Волинські новини» постійно популяризує свого власника Ігоря Палицю. Навіть якщо матеріали стосуються його діяльності на посаді голови Волинської обласної ради, журналісти обов’язково вказують, що він ще й засновник Благодійного фонду «Тільки разом» та член політради УКРОПу. В інтернет-виданні «ВолиньPost» зафіксовано чимало публікацій про нові продукти чи акції «ПриватБанку», а газета «Вісник і К» постійно «джинсує» на послугах клініки «Оксфорд-Медікал».

Контент

Тенденційно, що друковані видання дуже мало пишуть на суспільно важливі теми, у них майже відсутні збалансовані політичні матеріали й аналітика і зовсім немає журналістських розслідувань. Більшість текстів – це короткі (на один абзац) передруки з інших видань (переважно загальноукраїнських, рідше – іноземних), лайф-сторі і тематичні рубрики про стосунки, здоров’я, харчування, містику.

Інтернет-видання найчастіше інформують про діяльність органів влади, ДТП і вбивства, культуру і спорт, значно поменшало матеріалів про війну на Сході країни, бійців АТО і їх родини, вимушених переселенців, екологічні теми, ще менше публікацій на теми охорони здоров’я та боротьбу з корупцією.

Оскільки у липні на Волині відбувалися позачергові вибори до Верховної ради України по 23 округу, чимало матеріалів було присвячено саме їм, при чому більшість із них була нейтральною, лише у “Волинських новин” зафіксовано кілька публікацій замовного характеру – про кандидатку в депутати Ірину Констанкевич. Це зумовлено політичною заангажованістю видання, яке належить нинішньому голові Волинської обласної ради Ігореві Палиці, від партії якого (УКРОП) балотувалась і перемогла пані Констанкевич.

Загалом в інтернет-виданнях порівняно з минулим роком побільшало позитивних новин про місцеві події. Хоча кримінал і далі продовжує перебувати на перших позиціях.

І про гендер

Оскільки значна кількість матеріалів присвячена політиці, у якій домінують чоловіки, а також правопорушенням (ДТП, напади), які також переважно здійснюють чоловіки, то орієнтовно лише третина від усієї кількості героїв та експертів у волинських медіа належить жінкам.

Як героїні жінки найбільше присутні в матеріалах про освіту, культуру і спорт, у лайфових історіях, а також певна їх кількість є жертвами ДТП і насильства. Подекуди трапляється інформація про працівниць керівних структур, депутаток, науковець. Чоловіки зазвичай – це порушники ПДР, нападники / зловмисники, політики і представники владних структур, спортсмени, учасники АТО.

Серед жінок-експерток – депутатки, голови сільських рад, керівниці управлінь, матері і дружини бійців. Чоловіки-експерти присутні в публікаціях насамперед як політики, депутати, військові та учасники АТО.

Слова-фемінітиви у журналістських матеріалах трапляються рідко, хоча простежується тенденція до їх збільшення, особливо в інтернет-виданнях. «Жіночі» закінчення майже не вживаються в словах на позначення офіційних посад, які обіймають жінки. Якщо в одних випадках важко підібрати форму слова жіночого роду, оскільки воно набуватиме іншого значення («секретар міської ради Юлія Вусенко»), або ж офіційне повідомлення вимагає вживання офіційно прийнятої назви професії («начальник відділу міжнародних зв’язків», «прес-офіцер бригади», «віце-спікер парламенту»), то в багатьох інших випадках використання фемінітивів цілком можливе. Наприклад, замість «директор Художнього музею Зоя Навроцькі» можна написати «директорка», замість «слідчий суддя міськрайонного суду Ірина Логвинюк» – «слідча суддя» тощо. Вживання «жіночих» закінчень властиво переважно інтернет-виданням.

Безперечно, таку ситуацію можна пояснити відсутністю норми в сучасній українській мовній науці, яка би офіційно фіксувала вживання фемінітивів, проте мова – живий організм, і саме практика використання тих чи інших форм стає поштовхом до унормування.

Моніторинг проведено регіональними представниками Інституту масової інформації за підтримки програми МАТРА Посольства Нідерландів в Україні.