Керівник Європейського бюро Репортерів без кордонів: падіння позицій України в рейтингу свободи слова буде сприйнято адекватно

Минулого тижня в Україні з черговим робочим візитом побував керівник Європейського бюро «Репортерів без кордонів» Йохан Бір. Ми скористалися нагодою та розпитали пана Біра про тенденції в медіасфері Східної Європи, причини майбутнього пониження позицій України в рейтингу свободи слова, а також застереження й ризики для українських медіа через наміри держави захистити національну безпеку.

- Розкажіть будь ласка про пріоритети роботи Репортерів без кордонів в Східній Європі і зокрема в Україні. Які ви відзначаєте для себе тенденції в ситуації медіа?

На жаль, тенденції в цілому по регіону негативні. Наші пріоритети в таких країнах як Росія, Україна чи Туреччина – від них певні зміни екстраполюються на їхніх сусідів, вони задають регіональними моделі розвитку. Також безпосередні нововведення в цих країнах впливають на сусідні країни. Приміром, законодавчі ініціативи в Росії мають своє віддзеркалення у Казахстані [казахстанський незалежний журналіст Ігор Вінявський свідчить про те, що навпаки – Кремль скопіював деякі прийняті раніше Назарбаєвим норми обмеження свободи слова – прим. Авт.], Азербайджані. Репресивні закони, котрі нещодавно прийняті у Москві, під копірку приймають в інших країнах. Таким чином той самий закон діє в низці країн. Маю на увазі закони «про іноземних агентів», котрі відрізають громадські організації від можливості отримати іноземні гранти, закони про інтернет та блогерство. Два тижні тому Узбекистан прийняв закон про блогерів, який точно копіює путінський: якщо блогер має більше трьох тисяч читачів, він повинен реєструватися як ЗМІ, узгоджувати це із контролюючими органами, і з відповідною кількістю обов’язків та обмеженими правами.

Тобто, якщо коротко, свобода слова в регіоні опускається на нижчі щаблі – і в законодавстві, і в сфері захисту журналістів, їхніх прав, особистої безпеки. Також під загрозою опинилося саме наше співробітництво із місцевими активістами і організаціями, це страшно. Щораз складніше міжнародним інституціям працювати із НГО в тій же Росії чи Азербайджані. Це має негативний вплив на громадянське суспільство в цих країнах.

- З одного боку, в Україну після революції повернулася демократія, і ми живемо в реальності плюралізму і свободи слова. З іншого, за цей рік чимало журналістів постраждало під час подій на Майдані і війни на Сході. Як це вплине на позицію України в рейтингу свободи слова від РБК, чи зрозумілою буде ця позиція на Заході?

Майбутній рейтинг враховуватиме період з грудня 2013 року по листопад 2014-го, себто позиція України так чи інакше поповзе донизу. Тому що маємо статистику по побитих і тепер уже теж семеро вбитих журналістах. Всі 265 випадків нападів на журналістів цього року звісно вплинуть на рейтинг. З іншого боку, покращено законодавчу базу, і це вплине позитивно, хоч не переважить той фактичний негатив. На Заході розуміють, що в Україні війна, і що все взаємопов’язано на її тлі. І ця ситуація не унікальна, це відбувається завжди, коли є військовий конфлікт. Приміром, у минулорічному рейтингу значимо впала позиція Малі, через війну в цій африканській країні. У світі розуміють, що пониження рейтингу це вина не лише місцевої влади, уряду, але й загальної ситуації із журналістами. На мою думку, таке зниження позиції України, сприймуть адекватно. Треба також додати, що, на жаль, у рейтингу впадуть майже всі країни регіону, де ситуація зі ЗМІ погіршилась. Місце України варто розглядати у контексті регіональних тенденцій.

- Як «Репортери без кордонів» намагалися допомогти журналістам в Україні?

Перший пріоритет, перше завдання, котре стояло протягом кількох останніх місяців – це забезпечення захисту журналістів. І в цьому плану РБК в співробітництві з Інститутом масової інформації ми змогли надати журналістам, які працювали на Майдані, спершу будівельні каски, потім сноубордичні шлеми та балістичні окуляри, як також засоби означення – жилети і наклейки з написом «преса». Згодом долучилися українські медіа-організації – профспілки та Інститут медіа права. Це дійсно допомагало – від каміння і ґумових куль так точно. Також ми допомагали грішми на лікування журналістів. І тепер допомагаємо вже тим журналістам, котрі працюють в зоні конфлікту на Донбасі. З ІМІ ми закупили якісні кевларові каски і частину бронежилетів 4 класу, які ротуються в поїздках різними журналістами.

- Російські ЗМІ намагаються представити Україну як державу котра виступає проти свободи слова, зокрема заборонила в’їзд 37 російським представникам ЗМІ, котрі на думку української влади, викривлено та пропагандистськи висвітлюють ситуацію в нашій країні. Чи на Заході і зокрема Репортери без кордонів розуміють цю ситуацію?

Розуміння щодо заходів інформаційної безпеки України у нас є. Ці санкції України є символічними, оскільки навряд чи той же Кисельов збирався в Україну, це зрозуміло. З іншого боку, ми виступаємо проти будь-яких обмежень у пересуванні журналістів, оскільки це перешкода плюралізму і правди. Бо бували й випадки, коли намагалися затримати чи обмежити пересування незалежних журналістів з Росії, як того ж Іллю Азара. Ми розуміємо, що це відбувається нерідко в рамках тих процедур заходів безпеки, які застосовуються загалом до російських громадян, але якусь диференціацію треба запровадити.

- Що можна порадити українській владі а також медіа-спільноті в цій ситуації?

Треба боротися із практикою безкарності щодо випадків порушення прав журналістів, яка до цієї пори існує. На сьогодні лише 4 випадки нападів на працівників ЗМІ за 2014 рік дійшли до суду. Звісно, у властей свої пріоритети, але безкарність не може тривати далі: кожен за таких випадків повинен бути детально розслідуваним.

Також варто продовжити реформи в медіасфері з метою розвитку громадянського суспільства. Незалежні ЗМІ повинні розвиватися у комфортних умовах. Передусім треба забезпечити прозорість медіавласності, провести приватизацію державних ЗМІ. Запустити в дію реформу суспільного  мовлення. Важливо прослідкувати, щоб влада під шумок реформ не вчинила дій, скерованих на цензуру, мотивуючи це національною безпекою. Ми усвідомлюємо, що нацбезпека України під загрозою, але її забезпечувати не можна шляхом цензури. Коли обговорювався у І читанні закон про санкції, то там був пункт про цензуру: кожне ЗМІ могло бути закрите рішенням РНБО. Вдалося під тиском медіа-спільноти цей пункт зняти, але сам факт свідчить, що влада близька до таких кроків. Кращий захист у плані національної безпеки – інформаційний плюралізм.  

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для "Телекритики"