Журналіст - злочинець? Як День Волі у Мінську перетворився на день Болі

Частина затриманих у різних містах Білорусі журналістів залишаються за гратами. День Волі 25 березня справедливо перетворився на день болі, як його тепер називають самі білоруси. В той день постраждав не один журналіст, в тому числі іноземний. ІМІ поспілкувався з журналістами, яким вдалося звільнитися від міліції.

Одним із випадків був напад ОМОНу на французьку журналістку-фотографа, ім’я якої не оголошуємо на її ж прохання, та журналіста, громадянина Британії - Філіпа Ворвіка.

“В моєму випадку допомогло громадянство, - розповіла француженка. - Адже коли я показала їм прес-карту, міліціонер брудно вилаявся російською, та напряму сказав: “А мені *****!”. “В мене болить щелепа, але я вільна”, - написала я тоді своєму другові білорусу Дмитру Галко”.

“Мене відпустили за півхвилини. ОМОНівець, який мене вдарив, був збуджений, але йому сказали відпустити мене, як тільки я показала французький паспорт”, - зазначила журналістка.

Дмитро Галко супроводжував Катрін (ім’я змінено) та Філіпа в той день. Вони були втрьох, але згодом Катрін відстала для фото, а Філіп просто зник у натовпі. Значно пізніше виявилося, що його заарештовано.

“Мене тримали 6 годин. Везли мене та ще одну людину в залізній коробці, метр на метр в довжину - розповів Філіп. - На запитання, де я знаходжуся, в якому відділку, мені відповідали лише: “В Мінську”. Міліціонери представлялися - “Іван Іваничами”. Бити почали, коли я сів на підлогу та почав вимагати зв’язатися із Посольством… До хостелу повернувся лише о другій ночі. Розбудив французьку колегу та шепітом почав розповідати, що зі мною сталося”. Слід зазначити, що Філіп поліглот, знає з 10 мов, але не врятували його і ці знання.

“У Філіпа явна психологічна травма, - розповів білоруський колега, журналіст “Беларуского Партизана” Дмитро Галко. - Це у людини, яка вздовж та поперек об’їздила Донбас, ми були у найгарячіших точках Донбасу та Луганщини...”.

Майже усі іноземці, що приїздили працювати сюди, порівнювали Мінськ із європейськими містами. Але цього разу Філіп якнайшвидше змінив квитки на найближчий рейс та нікуди не висовувався з хостелу.

Чи були такі випадки у історії протестів Мінська? Як треба поводитися журналістам у Білорусі? Чи буде це мати якісь наслідки, про це ми запитали у Дмитра Галко: “Без поглибленого пошуку я не пригадаю, коли таке було, щоб іноземного журналіста, ще й з країн Заходу, навіть затримували, а не те що знущалися та били. Це не питання поваги до прав, це питання поваги до сили західних держав. Білоруська система у цьому сенсі досить примітивна, тобто рішення приймаються на такому собі рівні приматів, де на сильніших не нападають”.

“Щодо побиття місцевих журналістів, це вже трохи простіше, своїх бити можна, таке траплялося, але не в такому жорстокому вигляді, як з Філіпом Ворвіком. Але в цілому неповага до журналістів - типове явище в білоруській державі”, - зауважив Дмитро.

Він також розповів, що журналісти у Білорусі “завжди були поділені на “чесних”, тобто державних, і “нечесних”, тобто незалежних”. “Для “нечесних” життя завжди було суцільною смугою перешкод. Після останніх декількох тижнів ця ситуація драматично погіршилася. Журналістом тепер бути не просто важко, але відверто небезпечно. Причому ми говоримо не про крутих розслідувачів, наприклад, а про самих звичайних журналістів”.

“Особливо це стосується тих, хто працює з відео чи робить стріми - тому під загрозою не лише журналісти, але будь-яка людина зі смартфоном. То телевізійникам треба бути особливо обережними”, - радить Галко.

“Маю бути відвертим та щирим: як виявилося, тут буває страшно навіть тим, хто багато працював на Донбасі. Через паніку декого втратити свою владу, моя країна стала “сірою зоною”. Підпорядкування всім інструкціям та наказам може допомогти, слухняних влада любить. Філіп, наприклад, вирішив протестувати: він сів на підлогу і сказав, що не встане допоки йому не дадуть порозмовляти з посольством. За це його насправді жорстко били. Але потребувати цього було його правом. То ж вам доведеться вирішувати дилему, яку вирішує часто кожен білорус: що важливіше - оборонити гідність або уникнути проблем?” - зазначив Галко.

Текст: Юлія Гаркуша