Іґор Мєчік (Gazeta Wyborcza): Як зробити вдалий репортаж

Польський журналіст, автор книги репортажів про війну в Україні, поділився професійними ноу-хау. 

«Завдання репортера – розповісти історію всьому світу. Можливо, ця історія зробить світ кращим», – каже польський журналіст Іґор Мєчік. Він дописує до Gazety Wyborczej, викладає у Варшавському університеті та є автором кількох книжок нон-фікшну, одна з яких – «Сезон соняшників» –  про події в Україні після перемоги Майдану. На Школі політичного репортажу в Українському католицькому університеті пан Мєчік поділився досвідом із написання репортажів – текстів на межі журналістики й художньої літератури.

Як розпочати роботу

Обрати героя, відкрити його, познайомитись із ним, подружитись, але відразу поставити перепону для емоцій, щоб ваше занурення в його історію не стало залежністю.

Добрий метод розпочати розмову з незнайомою людиною – звернутись до неї в місці, що сприяє розмові, наприклад, у місці для куріння.

Щоб герой розкрився, потрібно дати йому щось натомість. Хочете від нього історію – розпочніть із власної історії. Не завжди правильно витягувати з людини розповідь. Якщо помічаєте, що герой поки що не готовий вам щось розповідати, краще дайте йому перепочити й розкажіть щось самі.

Для репортажу важливий бекґраунд, підготовка. Треба знати, куди їдеш і з ким говоритимеш. Отримане безпосередньо на місці – заключна робота, що дасть вам «м’ясо» репортажу. Але не можна їхати, не підготувавшись.

Ви можете написати репортаж про що завгодно, навіть про ваш клас у школі, показавши в ньому весь світ.

Як зацікавити читача

Що вужчий фокус, то краще. У репортажі найважливіше – деталі. Ви можете написати «моя бабуся аристократка» і це нічого не пояснить, а можете написати «моя бабця щоранку набирає цукор ложечкою зі срібла», і це передасть усю суть героїні.

Механізм «минуле-майбутнє-теперішнє» робить текст читабельнішим і компактнішим. Ви можете переносити читача у просторі й часі, тим самим створюючи ретроспекцію подій. Так, герой може перебувати в теперішньому, але згадувати про минулі події, чи навпаки, ви можете подати деталь, що відбуватиметься в майбутньому.

Діалоги додають тексту ефекту плинності. Збалансованість прямої мови героїв робить репортаж легшим для читання. Крім того, вони дозволяють зрозуміти, як говорить і мислить герой.

Джерела інформації

Головне джерело – це, звісно, людина. Опісля – офіційні документи. Судові документи є хорошим джерелом цікавих історій. На новому місці варто поспілкуватись із місцевими журналістами, перечитати пресу.

Часто люди, що дають ексклюзивну інформацію, просять не зазначати їхнє ім’я та прізвище в матеріалі. В такому випадку вам слід пересвідчитись у достовірності джерела. Інколи журналісти лінуються й вигадують ім’я такого героя. Одначе краще в цьому випадку хоча б описати людину, назвати її вік, зовнішній вигляд, особливості, що можуть наблизити читача до уявлення про героя.

Додаткову інформацію, деталі про героя можна шукати в соціальних мережах. Проте будьте готові до того, що написане в мережі може виявитись неправдивим.

Якщо герой хоче перечитати те, що ви написали про нього, до публікації, не давайте йому весь текст. Можете вибрати те, що вам подобається, або лише епізоди, де описано саме його.

Як зацікавити читача

Унікальність репортажу в його ритміці. В рецензії на мою книгу «14:57 до Чити. Репортажі з Росії» автор написав, що текст читається так, що чути стукіт коліс потяга. Це один із прикладів методу мелодики репортажу.

Щоб наповнити текст, ви можете запхати у вагон поїзда всіх героїв, поєднувати в одному кількох, яких зустріли. Збирайте історії з усіх поїздів, у яких колись їздили.

Репортаж – це інструмент, за допомогою якого можна розповісти щось більше, ніж просто про місце, де ви були. Тут починається література. Щоб краще розкрити проблему, ви можете вдати іншу людину. До прикладу, безхатченка, або ж прожити день, пересуваючись містом в інвалідному візку.

Прикметник – перший ворог не лише репортажу, але й журналіста. Опишіть побачене в кольорах, на смак чи запах. А поняття «гарний» кожна людина має своє.

Об’єктивний репортаж – це бздура. Репортаж – це історія, яку ви розповідаєте, в яку ви вклали своє серце, енергію, яка проникла у вашу душу. Проте слід завжди прагнути бути безстороннім.

Пишіть так, наче розповідаєте історію подрузі чи мамі.

Роксолана Мудрак, Школа журналістики УКУ, для ІМІ

Фото Олександри Чернової