Харківська довіра до пабліків - вирок традиційним ЗМІ?

При практичній відсутності масових накладів друкованої преси роль інформаторів місцевих новин для харків’ян грають пабліки, телебачення та загальноукраїнські сайти, - пише Роман Кабачій на сайті "ТЕКСТИ".

«Ви навіть біля будинку міської ради навряд чи зможете придбати газету цієї ради, - заявив один із учасників зустрічі в місцевому прес-клубі з експертами ІМІ журналіст старшого віку з Харкова, - у нас надзвичайно нерозвинена система розповсюдження преси. Тому ті газети, які ви читали на предмет дотримання в них журналістських стандартів, особливо на думку мешканців нашого міста не впливають». Що ж саме впливає? Виявилося, для харків’ян основними джерелами інформування є телебачення, соціальні мережі та пабліки, а також харківські новини на всеукраїнських сайтах. Підтвердило ці слова проведене ІМІ фокус-групове дослідження (ФГД) харківських активістів та журналістів увечері того ж дня у культовій кнайпі «Старий Хем». 40% опитаних дістає інформацію про Харків та регіон через зручний фільтр на укр.нет, решта на місцевих сайтах.

                Харків єдине місто, яке не втратило статус мільйонника, окрім столиці, а при цьому його ЗМІ є фрагментизовані за політичними симпатіями (Кернес, Фельдман, Аваков, Балута) і явно недостатніми у інформуванні співмешканців. Тому харків’яни та й самі журналісти у пошуку об’єктивної інформації поринають у київські сайти, які ставлять вищі планки у новинах по журстандартах (при цьому розуміємо, що виконавцями є ті ж таки харківські медійники). За результатами ФГД активістів і журналістів, ставлення до новин (йдеться про новини загалом, без географічного та тематичного поділу) в 99% недовірливе та прохолодне, проте учасники опитування зазначили, що їм як представникам ЗМІ об’єктивно важко сприймати новини в ролі пересічного споживача, радше включається критичний погляд на конкурентів. 100 % опитаних місцеві новини дратують, адже журналісти при їх читанні аналізують їхню якість та порівнюють з реальним станом речей.

Слони харківської медіаситуації

                Наявні газети й телеканали досить часто належать відомим в Україні політикам, бізнесменам і їхнім довіреним особам. Харкові діє 7 місцевих телеканалів,  11 інформаційних веб-сайтів, з яких найпопулярнішими є Главное і 057.ua (від 30 тис. користувачів на день, також опитані нами називали Город Х та МедиаПорт). Новинні сайти переважно російською мовою, і навіть не є двомовними, єдиними винятками є ресурс «Справжня Варта», та сайт Майдан, який, втім, не дуже часто оновлюється і орієнтується більше на загальноукраїнську аудиторію. Всі інші сторінки мають кількість в середньому від 5 до 8 тисяч відвідувань, деякі й менше. На майже три мільйони мешканців Харківської області припадає всього 86 різних газет і журналів, з них 21 комунальне видання. У них рівень присутності української мови вищий. На місцевому телебаченні теж переважає російська мова, однак є новини українською мовою.  Єдиний виключно україномовний інформаційний ресурс у Харкові – це проект громадянської журналістики «Справжня варта». У 2007 році він відділився від української версії «Городского Дозора» та став самостійним. Дана ситуація з мовою, з одного боку дивує, адже місто до цього часу є сильним джерелом української культури та літератури, з іншого більш ніж десятилітнє управління містом регіоналами та їх наступниками не могло не мати наслідком шалену (далеко не повзучу) русифікацію. І подібні явища спостерігалися в інших містах Сходу і Півдня, де від Помаранчевої революції ніщо не змінювалося.

                Чи не основною проблемою харківських ЗМІ є залежність їх редакційних політик від прямих власників та «кураторів», себто людей, про яких говорять, поміж іншим «належить до його орбіти». Попередні дослідження ІМІ у сфері медіавласності, котрі провели представниця інституту в Харкові Анна Прокаєва у співпраці з Зоєю Красовською з Дніпропетровська, показали, що згрубша таких сфер впливу у східній столиці три:  мера Геннадія Кернеса, нинішнього очільника МВС Арсена Авакова та представників «нової влади» від БПП. Всі ці люди мають по кілька ЗМІ в регіоні.

Окрім того, власниками ЗМІ в Харкові є також екс-регіонал Олександр Фельдман, ще кілька ЗМІ існують на грантові кошти. На відміну від Одеси, де попри належність різних ЗМІ різним власникам спостерігається позірний медіа-плюралізм, у харківських ЗМІ працює засада «шаг влево – шаг вправо: расстрел». Про «ворога» або негативно, або взагалі не згадуємо. Присутні на зустрічі в прес-клубі журналісти визнавали: Кернес взяв ЗМІ у рукавиці з голками. Не дивно тому, що харків’яни підтримали діючого мера на виборах уже в першому турі: для нього подібна тактика є дійсно виграшною, і сенсу її змінювати на більш ліберальну він та його команда не бачать. Тому можна сподіватися і надалі тривання щемливих опусів про здоров’я Геннадія Адольфовича, його намагання встати з інвалідного крісла, епопеї з судом тощо. Попри досить чисельний місцевий Майдан, на Кернеса працювала певна схожа до донецької опозиція харків’ян до влади у Києві, на тлі якої Кернес і Добкін виглядали “захисниками місцевих інтересів”. Пригадую, як почувши українську мову від мене та журналіста із Польщі Петра Андрусечка, в квітні 2014 року літня жінка з огидою промoвила: “Зачем приехали в наш город? У нас свои ценности, не надо нам ничего навязывать и не надо к нам ехать!”

Між любов’ю і ненавистю до мера

                По внутрішній суті харківські ЗМІ від інших регіональних ЗМІ відрізняються перекосом в збільшення частки т.зв. паркетних ЗМІ, і в цьому також «заслуга» мерської команди. Кількість матеріалів про місцеву владу, навіть не враховуючи паркет, становить 17%. При цьому матеріалів з критикою влади експертами ІМІ не було практично зафіксовано (окрім окремих сайтів). Більшість матеріалів були нейтральними, або з позитивним контекстом. Одним із пояснень може бути відсутність будь-якого протистояння у виборчий період (можна навіть підозрювати, що регіон злили Кернесу, фінансованій Коломойським партії «Відродження» (від неї йшов власне Кернес), пов’язуваній  з тим же Коломойським «Самопомічі» (2 місце на виборах у Харкові, Карл!) та проекту Банкової «Наш край»). Інші політсили практично не були допущені до рекламного і медіа-ринку. Містяни не мали можливості отримати критичні матеріали щодо влади, відповідно у них сформувалася ідеалістична картина щодо діяльності міського голови. Загалом за трьома типами ЗМІ у присвячених владі матеріалах третина – паркет. Найвищий показник прослідковується в інтернет-виданнях – 41%. Найнижчий показник у пресі – 18%, на ТБ – 26%.

                Рівень замовних матеріалів у порівнянні до лідерів моніторингу Дніпропетровська та Запоріжжя невеликий: лише 7% контенту у харківських ЗМІ мають ознаки замовлення, і розцінюються експертами ІМІ як прихована реклама. Найменше – 3% таких матеріалів – було виявлено у пресі, найбільше – в мережевих ЗМІ – 11%, і 6% – на телебаченні. Фактично, джинса не була потрібна при спокійному протіканні кампанії, коли одні вдавали, що борються за владу, інші вдавали, що бояться її втратити.  

                Щодо тематики новинного потоку, то рівень присутності місцевих суспільно значимих повідомлень теж був нижчим від сусідів. Середній показник матеріалів в Харкові, що стосуються місцевої тематики, становить 62%. Однак, в ці показники входять матеріали з ознаками замовлення та паркет (прес-релізи, описи прес-конференцій, офіційні заяви), а також ті матеріали, які не можна зарахувати до суспільно важливих, це стосується: криміналу, культури та інформації розважального характеру. Відповідно, рівень власне журналістських матеріалів суспільно значущих значно нижчий. Варто зазначити, що особливо низький рівень зафіксований в друкованих виданнях – лише 30%; в інтернет-виданнях та на ТБ відповідно зафіксовано 71% та 86%.

                Якщо говорити про теми висвітлення чуттєво вразливих груп населення, то Харківщина силою географічного розташування приречена на висвітлення тематики переселенців, вояків АТО, їхніх родин, дітей війни. Анна Прокаєва зібрала коментарі відомих харківських редакторів, з яких випливає, що локальні ЗМІ усвідомлюють процес перетікання вимушено переміщених осіб у просто «земляків», про яких треба і варто писати, при цьому по мірі можливостей скидати стереотипні нашарування. Також чимало матеріалів виходить про АТО та зону її проведення, оскільки Харківська область лежить у прямому сусідстві з нею, як теж із Росією. Конфлікту на сході України приділено загалом 13% від загальної кількості матеріалів. Найбільше про цю тему інформують телевізійні програми, оскільки цій темі тут присвячено 28% матеріалів, натомість  друковані та інтернет ЗМІ їй приділяють лише по 6% матеріалів (втім, це можуть бути і великі розлогі статті і репортажі). За даними Харківської ОДА, в області зареєстровано більше 180 тисяч переселенців. Проте місцеві ЗМІ цій проблематиці приділяють досить мало уваги, так, за даними моніторингу ІМІ, рівень новин на цю тему склав усього близько 3% від загальної кількості новин.

Якість VS кількість

                Якщо говорити про якість харківських ЗМІ, то найвищий рівень дотримання професійних стандартів продемонстрували харківські інтернет-ЗМІ - 4,83 бала з максимальних 6. Найчастіше, у 43% випадках порушувався стандарт балансу думок/точок зору. У 37% випадків у журналістських матеріалах не дотримувалися стандарту повноти представлених фактів. Приміром, у виданні «Харьковские известия», назагал проросійського характеру, вживають, передруковуючи новини з лента.ру, вислови «цій країні» щодо України, переконують, що від рук УПА загинув 1 млн чол. Новин багато, різного характеру, але переважно з інших ЗМІ, «підготовані» журналістами видання. Деякі заголовки неточно передають суть новини. Натомість сайт Status quo з виразним власним обличчям, досить багато власних новин, проте у гонитві за влучними заголовками нерідко перегинають палицю щодо відокремлення фактів від коментарів. Використовують нерідко повідомлення загальноукраїнських видань та сайтів відомств, де присутній харківський контент. Видання http://www.057.ua/  якісне, новин багато і вони оригінальні, зазвичай з бекграундом. Знаходиться у виразній опозиції до мера Геннадія Кернеса і охоче розміщує матеріали, які містять елементи його критики. Не гребують розміщувати новини загальноукраїнського характеру, з власними коментарями. Заголовки чіткі та влучні. Роблять новини з власних опитувань, де чітко проставлені всі складові опитування.

                Щодо телебачення і друкованих ЗМІ, то вони продемонстрували просто катастрофічний, як для такої великої області, рівень професійності. Так, газети отримали всього 3,43 з 6 балів, а телебачення – 3,98 бала з 6. У газетах 86% публікацій є неповними та 50% незбалансованими, тобто тяжіють до подачі інформації під певним кутом зору. У 42% новин не називаються джерела інформації, або ж вони є недостовірними.

                Не дивним тому в цій ситуації є довіра харків’ян до соцмереж і пабліків. Серед новостворених медіа найбільш популярними є два пабліки  у соцмережах – Ху*вий Харьков (майже 130 тисяч користувачів у соцмережах, з них 125 припадає на ВКонтакте) та «IT sector Харьков» (приблизно 70 тис. користувачів у соцмережах). Обидва стартапи є агрегаторами місцевих новин і перепостів на місцеву тематику у соцмережах. Вони мають специфічний стиль, щедро приправлений нецензурною лексикою, це швидше «громадська журналістика». Їхні дописи часто є скандальними, подають оціночні судження, але у той же час суспільно-важливими і актуальними для місцевих мешканців.

                Серед інших видань подібного штибу – «Накипело» – ютуб канал волонтерської журналістики, проект Харківського кризового медіа-центру. Поки що проект не має власного сайту, сумарна кількість користувачів у соцмережах становить до 10 тисяч. В основному, канал транслює записи подій із Харківського КМЦ, однак є відео від волонтерів на актуальну місцеву тематику. Також варто згадати про Громадське ТБ Харкова, котре з’явилося у 2015. Матеріали роблять не професійні журналісти, працюють більш оперативно за традиційні ЗМІ в Харкові.

****

Як підсумок, можна сказати що до 80-90% ЗМІ у Харківській області є російськомовними, що не відображає дійсного стану української мови на Харківщині. Мова ЗМІ Харкова є також певним індикатором зацікавлення редакціями обласного центру тим, що поза ним відбувається - досить мало, більше зацикленості на новинах саме харківського мегаполіса. У регіоні велика кількість користувачів в соцмережах, які стежать за пабліками місцевих новин, що свідчить про слабку довіру до традиційних ЗМІ. На ринку присутні кілька медіа-власників, однак це не надто впливає на плюралізм контенту. Харківські ЗМІ мають шанси якісного розвитку при умові ставки на громадську журналістику, поступове відірвання від залежності власників та орієнтацію на суспільно значимі новини міста та області.

Текст: Роман Кабачій, для сайту "ТЕКСТИ"

Аналіз проводився за підтримки Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).