«Джинсу» у волинських виданнях потроху витіснила інформація про гарячі події, бійців і волонтерську допомогу

Після завершення виборчої кампанії волинські друковані й інтернет- видання змінили політичну рекламну «маску» на економічну, а згодом – на «людську».

Як тільки настав день голосування за кандидатів у народні депутати ВРУ, стрічки новин інтернет-видань і шпальти газет набули суттєво іншого тематичного наповнення. Вже не майоріло в очах банерами й фотознімками політиків і з’ясувалося, що в нас є ще й інше життя.

Щоправда, політичну рекламу (часто – «джинсу») замінила економічна, хоч і не в таких масштабах. Однак і її потроху витіснила інформація про гарячі події в країні, бійців і волонтерську допомогу, про звичайні життєві історії звичайних людей.

Це дуже сумно… Краще би видання мали позитивні теми для матеріалів. А з іншого боку – радує, що медіа набули «людського обличчя». Бо про героїв треба писати за життя. Бо героїв у нас багато – як на війні, так і в мирній частині України. І в кожного – свій героїзм.

Якось у Facebook виникла дискусія щодо того, чи варто зараз писати про мистецькі заходи і культуру загалом, коли в країні вбивають, на що одна журналістка відповіла, що саме духовні аспекти нашого життя сьогодні вкрай важливі і необхідні. Без них ми деградуємо як особистості, а отже – деградує і нація, перетворившись на люмпена з його первинними інстинктами.

Загалом роль медіа в будь якій суспільно-політичній ситуації очевидна – бути поряд зі своїми читачами-слухачами-глядачами. А щоб їм хотілося бути з тим чи іншим медіа, воно має бути не лише цікавим (бо найбільше цікавлять теми на три «С», кажуть психологи), а ще й висококласним (=професійним).

Нерідко від редакторів ЗМІ доводиться чути, що видання пише про те, що хочуть читати люди. Водночас жодного опитування на цю тему представлено не було. З іншого боку, коментарі під матеріалами в інтернет-виданнях свідчать, що люди люблять порпатися в брудній білизні і писати гидоту у відповідь.

Але ж не може замкнуте коло існувати вічно – хтось мусить його розірвати. І як театр починається з гардеробу, так і культура людини формується з отриманої ним інформації. І від того, чи смакуватиме вона детально описане чергове вбивство, чи прочитає інтерв’ю, наприклад, з кардиналом Любомиром Гузаром, буде залежати рівень розвитку її духовного світу.

Тенденція, яка простежується у волинських медіа з початком нового року, втішає. Можливо, це перший крок.

Допоможемо з наступними?

Текст: Богдана Стельмах, регіональний кореспондент ІМІ у Волинській області, для сайту "Четверта влада"

Каритарура: Борис Хенкін, Ізраїль