Чернівецька журналістика потребує стимулів і тем

Після аналізу більше як двох тисяч публікацій чернівецьких друкованих та онлайн ЗМІ стає зрозумілою криза тем, брак гендерного балансу, дотримання журналістських стандартів, приділення уваги питанням суспільного інтересу в місцевих медіа. Кожен моніторинг, який стосувався того чи іншого аспекту професійної журналістської діяльності, давав чітке розуміння того, що чернівецька журналістика потребує стимулів і тем.

Переважно реактивна (подія-публікація) без відслідковування розвитку теми, журналістика в Чернівцях повторює себе щороку, залишаючи простір хіба для якихось політичних скандалів та місцевих розбірок. Ексклюзиви, розслідування, складні теми — це дуже і дуже рідкість, а не правило. Якщо говорити про друковані ЗМІ — це, переважно, розширена інформація за наслідками прес-повідомлень органів влади чи новин, які з'являлись в інтернеті протягом тижні. А онлайн-ЗМІ — це прес-релізи, репортажі та передруки інформації з соцмереж.

Теми в більшості ЗМІ дублюються, змінюються хіба формати подачі. Найбільш хибують чернівецькі ЗМІ балансом та достовірністю. Якщо публікують дані з соцмереж, то почасти її просто не перевіряють. Так само є питання і до повноти, оперативності, балансу думок.

Мені нагадалось, що коли почались перші моніторинги щодо джинси в виданнях під час виборчих кампаній, такі речі сприймались дуже вороже ЗМІ. Але згодом самі ЗМІ почали в більшості випадків маркувати політичну рекламу (особливо мова йде про друковані ЗМІ “Молодий буковинець” та “Погляд”), дотримання журналістської гігієни під час виборчої кампанії стало вже правилом, а не винятком для цих видань.

Очевидно, що багато поганих моментів в регіональній журналістиці пов’язані з позицією керівництва редакцій місцевих ЗМІ, сприйняттям попиту на інформацію. Таким чином редакції не підтримують журналістів, які потребують більше часу, ресурсів для написання матеріалу на складну тему. Журналіст змушений виконати “план” на тижневий випуск та на наповнення сайту. Часу, коштів і сил для “копання” в складних темах, розслідувань, глибоких досліджень просто немає. Що може змінити таку ситуацію? Медіа-ринок повинен формувати попит на складні теми (а тут вже питання до медіа-грамотності та медіа-зрілості громадян), повинні працювати інструменти саморегуляції в журналістському середовищі (коли неякісна журналістика просто не матиме місце для існування, так само як і журналісти, які її продукують).

Ні для кого не секрет, що у журналістів місцевих ЗМІ існує постійний голод на теми. Маючи на руках результати моніторингу щодо тематики місцевих ЗМІ, я вирішила започаткувати рух “Задай тему для ЗМІ. Чернівці”. https://www.facebook.com/temadliaZMI/

Я домовилась з кількома провідними місцевими виданнями та телеканалами, що вони будуть брати теми, які отримають найбільше підтримки серед громадян, які вподобають тему на сторінці. Теми, що стосувались перинатального центру, питання реформування ЖРЕПів, впровадження інформаційних технологій в медицині, були підтримані журналістами і відповідні публікації, сюжети були підготовлені журналістами. На жаль, влітку активність громадян спала і ініціатива наразі в замороженому стані, але я планую її продовжувати. Таким чином нам вдасться хоч якось домогтись громадяноорієнтованої журналістики, яка піднімає і працює над серйозними і важливими для активних громадян темами.

Питання якості місцевої журналістики турбує не тільки медіа-експертів. Нещодавно до мене звернувся ІТ-спеціаліст, який планує зробити сервіс для оцінки журналістських матеріалів у відповідності до стандартів (виставлення відповідних балів), створення штучного інтелекту для цієї роботи.

Як вже зазначалось, чернівецька журналістика потребує стимулів (іміджевих, фінансових) та тем (попиту на складні теми і власне самі складні теми). А підвищення якості матеріалів — це двосторонній процес, коли споживач вимагає якості, а постачальник послуг розуміє, що неякісний товар ніхто не буде купувати. 

Моніторинг проведено регіональними представниками Інституту масової інформації за підтримки програми МАТРА Посольства Нідерландів в Україні.